tag:blogger.com,1999:blog-12247970428095668532024-03-13T12:12:06.094+02:00Історія ЖитомираАналітичний центр "ODRODZENIE"http://www.blogger.com/profile/01905373799515177689noreply@blogger.comBlogger3125tag:blogger.com,1999:blog-1224797042809566853.post-18602385876585917172010-10-27T10:52:00.010+03:002015-02-27T12:18:54.690+02:00Історія - це вчителька життя<div style="text-align: right;">
Historia magistra vitae est!</div>
<div style="text-align: right;">
</div>
<div style="text-align: right;">
<strong>Латинське прислів'я</strong></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5bgFHrqvY1AeLUaW77tvUAeFXL_dhnKnUFP3YKBFYnhGfxsqHKi9pWZBW6IQfe1rhCyWHDaCq8iOBP4QmNKmYrWJSjUnIgXKUIfHX6MymDlM7x72frsfeYJuzLXmvv9qY4AT9CZuq/s1600/6.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg5bgFHrqvY1AeLUaW77tvUAeFXL_dhnKnUFP3YKBFYnhGfxsqHKi9pWZBW6IQfe1rhCyWHDaCq8iOBP4QmNKmYrWJSjUnIgXKUIfHX6MymDlM7x72frsfeYJuzLXmvv9qY4AT9CZuq/s320/6.jpg" height="320" nx="true" width="224" /></a></div>
Давня латинська приказка каже, що «Історія – це вчителька життя»… На Україні й у Житомирі дехто докладає максимум зусиль, щоб ми із цією «вчителькою» не познаймились.<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
Якось римський імператор Юлій Цезар, підкоривши черговий народ, сказав своїм воєначальникам: "Ви думаєте, що ми завоювали їх, коли зайняли їх землі своїми легіонами? Ні!<strong> </strong>ми завоюємо їх тоді, коли будемо писати за них їхню історію".<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
«Історію пишуть ті, хто вішає героїв» - цими словами починається фільм Мела Гібсона «Хоробре серце». Влучний вислів відомого режисера відображає проблему навмисного спотворення історичної правди силами, які прагнуть панувати за принципом «розділяй та володарюй»…<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
Історію Житомира у ХІХ столітті писали на замовлення тих, хто жорстоко розправлявся із польським та українським національно-визвольним рухом. Тих, хто вішав Зигмунта Сераковського, переслідував Ярослава Домбровського, Ганну Пустовойтову, Тараса Шевченка, Івана Мазепу, Андрія Войнаровського, Юрія Немирича та багатьох інших польських і українських героїв. Мета цієї «історії» – розсварити і розділити братні народи і нав’язати деспотичне домінування третьої сили.<br />
<br />
«Чужими руками легко жар загрібати». Розпалювання міжнаціональної ворожнечі між поляками та українцями, впродовж останніх двохсот років, було головним інструментом імперської політики на східноєвропейському напрямкові. Політики, яка не раз призводила до значних трагедій польського і українського народів. Але настав час зірвати чорну пов’язку із очей, бо, як мовить Святе Письмо: «коли сліпий веде сліпого, то вони обидва падають в яму».<br />
<div style="text-align: right;">
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEij-ykUOgX2vRaBPqKF4vCLx5Othn166DxlNiyCkj1zTRfqTp3CF6TQ4KuHrr4b-yB0ljnv7TmJwJyNxK0BAlZHrgdoaTusrWjZlY3RcqPGWtroU0q7X_xhwSathElavgQHBwT8SNp6nIQ/s1600/01_%D0%97%D0%9E%D0%9C%D0%91%D0%86.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEij-ykUOgX2vRaBPqKF4vCLx5Othn166DxlNiyCkj1zTRfqTp3CF6TQ4KuHrr4b-yB0ljnv7TmJwJyNxK0BAlZHrgdoaTusrWjZlY3RcqPGWtroU0q7X_xhwSathElavgQHBwT8SNp6nIQ/s640/01_%D0%97%D0%9E%D0%9C%D0%91%D0%86.jpg" height="316" nx="true" width="640" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: small;"><strong>Якщо сліпий веде сліпого, то вони обидва упадуть в яму. Настав час зірвати пов'язки з очей!</strong></span></td></tr>
</tbody></table>
</div>
Аналітичний центр "ODRODZENIE"http://www.blogger.com/profile/01905373799515177689noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1224797042809566853.post-11897899696152730592010-09-17T19:16:00.048+03:002012-02-14T23:12:34.704+02:00Європейське місто із забутою історією<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvk4tqXdYZ2VAO5GL04J3acSa9GvRi53OymWP6y706rDxu2TTBDdGTuhSjHCoRb-bNUjVeQdvpYNOW6l7SU2_wWzomshfdPdLMmoVvHKAkQ74NF5ynXu66UbD2aqB_KwAiDrqBEqIA6Jus/s1600/0_KOLLAZ.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="248" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvk4tqXdYZ2VAO5GL04J3acSa9GvRi53OymWP6y706rDxu2TTBDdGTuhSjHCoRb-bNUjVeQdvpYNOW6l7SU2_wWzomshfdPdLMmoVvHKAkQ74NF5ynXu66UbD2aqB_KwAiDrqBEqIA6Jus/s320/0_KOLLAZ.jpg" width="320" /></a></div><strong><span style="font-family: Times, 'Times New Roman', serif;">Кожне місто, як і людина, має неповторне обличчя, своєрідну душу та унікальну долю. На ці фактори впливають безліч чинників: ландшафт, природно-кліматична зона, геополітичне розташування, наявність природних ресурсів і торгівельних шляхів, релігійні та культурно-цивілізаційні фактори. </span></strong><br />
<br />
Унікальність Житомира полягає в тому, що він, впродовж віків перебував на межі природно-кліматичних зон, на межі зіткнення релігій та цивілізацій, у сфері інтересів конкуруючих імперій. Православне візантійство, римський католицизм та ісламський світ зіштовхнулися у протистоянні на теренах, які у ХХ столітті отримали офіційну назву – Україна. Житомир, який лежав на межі внутрішнього християнського протистояння (як і взаємодії) по лінії (православ’я – католицизм), упродовж віків був форпостом макрохристиянського світу в боротьбі (рівночасно й взаємодії) із ісламом.<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj0lrYi3Z4kgdhR5yVuU4tNe2nl_SElR2lIYvKuYbrv0DlNW0OBGe39qqppkOpkwFO5PDZUD951WBxTxYGw79d25DhDkVhmRPsyVaPSHeTPwlbzW0Qq_i8gKc0yVxCNjyxescOQYrwBQRYj/s1600/Zamok1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj0lrYi3Z4kgdhR5yVuU4tNe2nl_SElR2lIYvKuYbrv0DlNW0OBGe39qqppkOpkwFO5PDZUD951WBxTxYGw79d25DhDkVhmRPsyVaPSHeTPwlbzW0Qq_i8gKc0yVxCNjyxescOQYrwBQRYj/s320/Zamok1.jpg" /></a></div>Житомир здавна був важливим поселенням слов’янського племені древлян, а згодом, імовірно, одним із важливих форпостів Київської Русі. На можливість цього вказують легенди. <br />
<br />
<strong>Згідно одного усного переказу, Житомир було засновано у 884 році скандинавським воєначальником, на ім’я Житомир</strong>, котрий був воїном із дружини варязьких конунгів Аскольда і Дира, убитих у 882 році в Києві кланом інших норманів – Рюриковичів на чолі із конунгом Інгваром (князем Ігорем) та його опікуном Хельгу (Олегом). Однак, жодних наукових джерел, які б підтверджували цю версію немає.<br />
<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right; margin-left: 1em; text-align: right;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFZRLD3J1-3OycxcQuFYzXxEbpU1glrsg2HYbRDq4QSzW1C9q660bF-JM-Spwd7Z25k7GGXunSEutWP4F2wV5NsizA2QmDDVVzbtX8FoeNoW18524TICUJOyhNg7DiPURDDZDNTF4aIWdr/s1600/jacek.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgFZRLD3J1-3OycxcQuFYzXxEbpU1glrsg2HYbRDq4QSzW1C9q660bF-JM-Spwd7Z25k7GGXunSEutWP4F2wV5NsizA2QmDDVVzbtX8FoeNoW18524TICUJOyhNg7DiPURDDZDNTF4aIWdr/s320/jacek.jpg" width="208" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: small;"><b><i>Cв. Яцек Одровонж</i></b></span></td></tr>
</tbody></table>Польські хроніки, також свідчать на користь того, що Житомир існував як місто уже в ХІІІ столітті. Згідно із ними <strong>католицький місіонер Святий Яцек Одровонж у 1225 році заснував у Житомирі Домініканський кляштор </strong>(див.<a href="http://884zt.com/relig-15-18">http://884zt.com/relig-15-18</a>).<br />
<br />
І попри те, що не існує тогочасних письмових джерел та артефактів про те, що Св. Яцек був у Житомирі, однак беззаперечним є той факт, що у 1228 - 1233 роках у Києві активно діяла місіонерська громада, на чолі із Одровонжем.<br />
<br />
Відтак, перебування Одровонжа в наших краях є безсумнівним. І є обґрунтовані підстави припускати, що він по дорозі в Київ дійсно міг зупинитися в Житомирі і заснувати тут католицьку громаду і Домініканский кляштор .<br />
<br />
<div style="text-align: left;"></div><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjL0iFhgnQ4VI4aq0W5keodFbJcv4sfl92y8IAii0j5K3mJHBam0CZ-0SXXiTxuBKCNqkAXxEU43TQULrJ8UHG6v-FvRflfEUmXD9FBxD-f1jV5hL-i5rgjWTaQIU6ig4C89v_D5Cz8a8gS/s1600/HERB_3.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjL0iFhgnQ4VI4aq0W5keodFbJcv4sfl92y8IAii0j5K3mJHBam0CZ-0SXXiTxuBKCNqkAXxEU43TQULrJ8UHG6v-FvRflfEUmXD9FBxD-f1jV5hL-i5rgjWTaQIU6ig4C89v_D5Cz8a8gS/s320/HERB_3.jpg" width="242" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><b><span style="font-size: small;">Історичний герб Житомира</span></b></td></tr>
</tbody></table>За свідченнями литовсько-польських джерел, монастир був зведений на місці нинішнього Успенського кафедрального собору православної церки московського патріархату. <br />
<br />
Доречі, пам'ять про Св. Яцека жила в Житомирі століттями. Варто поцікавитися яким був перший герб, дарований місту привілеєм короля Казимира Ягеллончика в 1444 році, коли місто отримало Магдебурзьке право. Той герб, за незначними відмінностями, є ідентичним гербу, який діє по сьогодні (відновлений і затверджений сесією міської ради 11 жовтня 1991 року). Але з 1444 до 1794 року , впродовж 350 років, до загарбання Правобережної України військами російської імператриці Катерини ІІ, на середній вежі герба стояв Яцек Одровонж. І тільки 22 січня 1796 року рішенням російської геральдичної комісії був затверджений герб Житомира із якого фігуру Яцека Одровонжа прибрали.<br />
<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7kHEB1u37Tr_sDL8DQRWy2TcxXvu2j3FW2gTDSZTfjZIgfJB_CLcKoWJgRPvySiBQTmUr8e863Wnx7ATgU5avnkv4pI8Xch0xb-wERkDhn_o0am27_7wqBt9DR7Ivvq1jyA5w409003dP/s1600/Zamok2.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7kHEB1u37Tr_sDL8DQRWy2TcxXvu2j3FW2gTDSZTfjZIgfJB_CLcKoWJgRPvySiBQTmUr8e863Wnx7ATgU5avnkv4pI8Xch0xb-wERkDhn_o0am27_7wqBt9DR7Ivvq1jyA5w409003dP/s320/Zamok2.jpg" /></a></div>До речі, якраз у часи Одровонжа, міста по річці Тетерів вийшли із під контролю київського князя і взагалі Рюриковичів. Відтак, потрапивши у немилість до князя Володимира Ярославовича, Одровонж міг виїхати назад у Житомир, який тоді фактично вже не перебував під владою київського князя. І ось чому. Літописні джерела свідчать про походи князя Данила Галицького в Болоховські гради, які мали тоді протатарське визначення (були «сидячі за татари»),<br />
<br />
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirHT-4XDpM9Zzm4WjLRZ1W58456YUrL0KnahqDGQcdfzDY82vOgCv0phuicQzn8_aww3sEaku61OOjboFMpsh3b7YvnVdWcMRfs2F-sw4lneewNmvoqNRPgOxW2U0wbZqRYByNANU_oRCg/s1600/48(22).jpg" imageanchor="1" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirHT-4XDpM9Zzm4WjLRZ1W58456YUrL0KnahqDGQcdfzDY82vOgCv0phuicQzn8_aww3sEaku61OOjboFMpsh3b7YvnVdWcMRfs2F-sw4lneewNmvoqNRPgOxW2U0wbZqRYByNANU_oRCg/s320/48(22).jpg" width="169" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: small;"><b>Бату-Хан</b></span></td></tr>
</tbody></table>Ці гради були розташовані по всій річці Тетерів. Що це за загадкові болоховці дізнаємося від відомого історика Олександри Єфименко, яка у своїй праці «Історія українського народу» зазначає, що: «<b>ще до навали татар, міста по Тетереву й Горині після таємничих болоховців, користуючись послабленням влади великого князя київського, виокремилися зі складу княжих земель і самоорганізувалися у спілки автономних громад</b>. Монголи, - зазначає Єфименко, - не розорюють ці території, які, ймовірно, увійшли в їхнє підданство добровільно й проявили готовність виконувати відомі зобов’язання; після нашестя вже вся західна частина Київщини опиняється у числі «людей, сидячих за татари». Відтак Житомир, територіально будучи у центрі Болоховської землі, навряд чи міг бути спаленим монголо-татарами. <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisfKpr9m3DjCHKOUt2YG7HgOo1Pi2NYkNl71jb9SfyBtgnlusYstOGWpsSLxj0PsY_jL95aQtHYP0vglzfSbcCOeibqJhAt-dlpiw_P0c3169KUS7VKi-Rlie10UFmwu3KaWTZ2IPd1I-P/s1600/GlowaCzackiego.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisfKpr9m3DjCHKOUt2YG7HgOo1Pi2NYkNl71jb9SfyBtgnlusYstOGWpsSLxj0PsY_jL95aQtHYP0vglzfSbcCOeibqJhAt-dlpiw_P0c3169KUS7VKi-Rlie10UFmwu3KaWTZ2IPd1I-P/s320/GlowaCzackiego.jpg" /></a></div>До речі, татари, ймовірно, не лише не руйнували, а, можливо, й укріплювали чи, навіть, і будували фортецю на крутих схилах річок Кам'янки і Тетерева. На користь цієї теорії, в одній зі своїх статей у газеті «20 хвилин», висловився почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців <strong>Георгій Мокрицький. Він висунув версію, що Житомирську фортецю заснував татарський мурза. На цю гіпотезу науковця наштовхнула знахідка у російських джерелах про боярина, котрий мав татарське походження від предка на ім’я Жидомир</strong>. Зважаючи на етимологію назви можна навіть заглибитись у більш давні часи, адже, гіпотетично, Житомир міг бути заснований як північний форпост Хазарського каганату у часи його найбільшого територіального розквіту, коли Київ був данником хозарів, а Північно-західний кордон цієї держави проходив по річці Тетерів. Однак усі ці версії не мають достатньої наукової , джерельної та доказової бази…<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<br />
В історичних документах Житомирський замок вперше згадується у зв’язку із подіями пов’язаними з експансією Великого князівства Литовського. Другий литовсько-руський літопис стверджує, що <strong>у 1320 році Житомир звільнив від панування Золотої Орди великий литовський князь Гедимін</strong> (Гедимінас).<br />
<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjzzU6NjZr58LwwlNMqQTUk-zRDOn0xstE0pwAPeHQSfmCr94gGP6QuQzYwM_yQvWkpQ8Es-xVXWv7_hY4zWVZpKkggCKOHz8accqiYim4qzhNV6oO7Zn73dja-j2KA2ly5QSonCtR4P8Vu/s1600/Gedimin_grav_xvii.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" height="267" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjzzU6NjZr58LwwlNMqQTUk-zRDOn0xstE0pwAPeHQSfmCr94gGP6QuQzYwM_yQvWkpQ8Es-xVXWv7_hY4zWVZpKkggCKOHz8accqiYim4qzhNV6oO7Zn73dja-j2KA2ly5QSonCtR4P8Vu/s320/Gedimin_grav_xvii.jpg" width="320" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: small;"><b>Великий князь Гедимін</b></span></td></tr>
</tbody></table><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman', serif; font-size: 12pt; line-height: 115%;">Про цю подію, свого часу, переказав також і р</span><span style="font-family: 'Times New Roman', serif; font-size: 12pt; line-height: 115%;">осійський історик Карамзін: «<em>Сей мужественный витязь (Гедимин Литовский), в 1319 году победою окончив войну с Орденом, немедленно устремился на Владимир (Волынский)... Город сдался... Как скоро весна наступила (1320 год) и земля покрылась травою, Гедимин с новою бодростию выступил в поле, взял Овруч, Житомир, города Киевские и шел к Днепру...осадил Киев. Еще жители не теряли надежды и мужественно отразили несколько приступов, наконец, не видя помощи...и зная, что Гедимин щадит побежденных, отворили ворота. Духовенство вышло с крестами и вместе с народом присягнуло быть верным Государю Литовскому, который, избави</em></span><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman', serif; font-size: 12pt; line-height: 115%;"><em>л</em></span><span style="font-family: 'Times New Roman', serif; font-size: 12pt; line-height: 115%;"><em> Киев от ига Моголов</em>».Водночас, цю дату історики вважають надуманою…</span><br />
<br />
Інша згадка про визволення Житомира від ординців, згідно із Густинським літописом датується 1362 роком. Того року литовський князь Ольгердас (Ольгерд) розбив татар у битві на Синіх водах і Київське князівство разром із Житомиром увійшло до складу Великого князівства Литовського. Саме це джерело у сучасній історіографії вважається більш достовірним.<br />
<div style="border-bottom: medium none; border-left: medium none; border-right: medium none; border-top: medium none;"><br />
<div style="border-bottom: medium none; border-left: medium none; border-right: medium none; border-top: medium none;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg868Cq0ql8x-606a1JgfnYBVcN-wvWsuo-VScP-nAIdgUzmAnYqg3VaGzkfFEc1IsLXbz3I1pukaqeiAM4kpEYRm6qGqfOQXfGVMzc-oBiqbobmsUs7pQhmLXmpCN7eEDyeiNb7G2rBGU-/s1600/0004_gora-ochrymowa-ti-63.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="210" l6="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg868Cq0ql8x-606a1JgfnYBVcN-wvWsuo-VScP-nAIdgUzmAnYqg3VaGzkfFEc1IsLXbz3I1pukaqeiAM4kpEYRm6qGqfOQXfGVMzc-oBiqbobmsUs7pQhmLXmpCN7eEDyeiNb7G2rBGU-/s320/0004_gora-ochrymowa-ti-63.jpg" width="320" /></a></div><strong>Також Житомирський замок згадується в Литовсько-руському літописі у зв’язку із нащадком Гедиміна – великим литовським князем Витовтом (Вітаускасом), який остаточно приєднав Житомир Великого князівства Литовського у 1392 році</strong>. Із цього приводу, у літописі сказано, що <em>«... бывше в Киеви и не всхоте покоры учинити и чолом ударите великому князу Витовту. Той же весны Витовый пойде и взя град Житомир и Вручий (Овруч</em>)».</div></div><div style="border-bottom: medium none; border-left: medium none; border-right: medium none; border-top: medium none;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><br />
Саме цей рік можна вважати роком виходу Житомира із мороку віків на арену бурхливої східноєвропейської історії. Водночас цей рік можна вважати й роком звільнення Житомира від євразійської монгольської орди і входження міста у склад європейського Великого князівства Литовського, Руського і Жмудського. Князівства, пов’язаного із Польським королівством союзними, кровними і династичними узами.<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
Адже, ще до остаточного входження Житомира у склад литовсько-руської держави, 14 серпня 1385 року, Литва і Польща уклали Кревську унію, згідно з якою Литовський князь Ягайло одружився із королівною Ядвігою і став королем Польщі. Згодом, після Люблінської унії 1569 року, дві країни ще тісніше зміцнили союз, утворивши союзну державу Річ Посполиту.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAYWwkbDiqzoIVneebag-ykMNrqOM9UGPRuKvown0QqJgSVCKUUHFacY-fPhPkQBu-s2g9o00rFrt5XyMVRW6hSse2mKKDRioopp2yKft7v31FDpvtFdmVzHj0e2AvC1fRcz3ipo9QlXOp/s1600/Zytomierz+002-2.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgAYWwkbDiqzoIVneebag-ykMNrqOM9UGPRuKvown0QqJgSVCKUUHFacY-fPhPkQBu-s2g9o00rFrt5XyMVRW6hSse2mKKDRioopp2yKft7v31FDpvtFdmVzHj0e2AvC1fRcz3ipo9QlXOp/s320/Zytomierz+002-2.jpg" /></a></div><strong>В 1399 році після поразки військ великого князя Витовта від золотоординського хана Едигея, татари знову захопили й зруйнували Житомир</strong>. Однак, ця перемога невдовзі обернулася для них дипломатичною поразкою, адже Витовту вдалося розколоти татар і стати одним із засновників та союзників Кримського ханства, яке за його допомогою відокремилося від Золотої Орди. Однак, після смерті Витовта союз Литви і Кримського ханства зруйнувався, а татари стали головною небезпекою для південних рубежів литовсько-руської держави.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFYymFKQvuNb7WlJGUPfGIMrEdF1tiklW0flQtHzchWSnW55K3uak3lVQFAPJ0fC53gojnSXT2kxqnJ9DOcsoepx8ffOTQ0Y_zpiZ6oLRmdhoLuNbWHFpPqk7wDEiZBgb4rH_VfVqOqY5w/s1600/893583070.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhFYymFKQvuNb7WlJGUPfGIMrEdF1tiklW0flQtHzchWSnW55K3uak3lVQFAPJ0fC53gojnSXT2kxqnJ9DOcsoepx8ffOTQ0Y_zpiZ6oLRmdhoLuNbWHFpPqk7wDEiZBgb4rH_VfVqOqY5w/s320/893583070.jpg" /></a></div><strong>Наново відбудований після нападу хана Едигея Житомир, увійшов у число найбільших міст Великого князівства Литовського</strong>. Впродовж певного часу в Житомирі відбулося пожвавлення економічного життя, оскільки <strong>польський король Казимир Ягайлович обдарував місто суттєвими торгівельними привілеями</strong>. В результаті Житомир став важливим центром торгівлі, пов’язаним із багатьма європейськими містами. Він навіть мав торгівельні зносини із великим портовим містом Гданськом. Відтоді Житомир інтенсивно ріс і розвивався. Вже <strong>у 1432 році він згадується в числі чотирнадцяти найбільших міст литовсько-руської держави</strong>.<br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpZ8UMytXK2CgJM5sLkEXQxtzkAd2U22XtD1UPO2qLNiigFy_r9kpHWDDTITIHrKss3i7dMHfjsLWySJYF-Rog7jSNYQHs0EyswTWPP-xurR2RV78bx7c-syIT7seJ-yrVq2Suw9rwXL3U/s1600/Panorama.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpZ8UMytXK2CgJM5sLkEXQxtzkAd2U22XtD1UPO2qLNiigFy_r9kpHWDDTITIHrKss3i7dMHfjsLWySJYF-Rog7jSNYQHs0EyswTWPP-xurR2RV78bx7c-syIT7seJ-yrVq2Suw9rwXL3U/s320/Panorama.jpg" /></a></div><strong>В 1444 році Житомир, за одним із кращих європейських зразків, отримав права місцевого самоврядування, адже Казимир Ягайлович надав місту ще й Магдебурзьке право</strong>. Відтоді, Житомир став вільним містом, непідлеглим юрисдикції, а відтак і поборам князів, шляхти та місцевої адміністрації. До слова, Київ отримав подібне самоуправління лише півстоліття згодом.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8Dml-_-r7-GLljgn7O0ataeHYVjp3AjmHFlR1MyA716zU3hm9bHZNbzVK1AmkoWBRy6c1o2en2av8eyoJWVdOKV2znFEOOTQ6FQfwp5fYsU1unEc21EGWyJbDkEKic7VSEUY4ZSvVq6N-/s1600/PoiezuitKost2.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8Dml-_-r7-GLljgn7O0ataeHYVjp3AjmHFlR1MyA716zU3hm9bHZNbzVK1AmkoWBRy6c1o2en2av8eyoJWVdOKV2znFEOOTQ6FQfwp5fYsU1unEc21EGWyJbDkEKic7VSEUY4ZSvVq6N-/s320/PoiezuitKost2.jpg" /></a></div>Однак, тогочасний ріст міста і його економічний злет гальмувався через низку геополітичних обставин. Адже, саме у ті часи на сході Великого князівства Литовського з’явився серйозний конкурент – Московське князівство, яке перебувало у васальній залежності від Золотої Орди. Користуючись допомогою татар, московські князі організували підривну роботу проти литовсько-руської держави. В результаті такої політики низка дрібних сіверських князівств перейшли під московський протекторат. Це стало причиною низки литовсько-московських війн. Житомиряни, на чолі із київськими воєводами і житомирськими старостами брали активну участь у війнах проти Москви. <br />
<span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghpztsB3p6woPxNZRQmI4jzHZ7XuXC95pq3vz-lV5SVIvHSO8x4nOXACiGUIfv65C0u8WkYolT1qmebf_KR5_WwDrk5769K7jkXRWToRQLV3Dvvc79mW1FQimWcgLuWRU8cIF8ak2RAgsN/s1600/Katedra4.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEghpztsB3p6woPxNZRQmI4jzHZ7XuXC95pq3vz-lV5SVIvHSO8x4nOXACiGUIfv65C0u8WkYolT1qmebf_KR5_WwDrk5769K7jkXRWToRQLV3Dvvc79mW1FQimWcgLuWRU8cIF8ak2RAgsN/s320/Katedra4.jpg" /></a></div>Водночас, місто було розташоване у стратегічно вразливому регіоні литовсько-руської держави. Справа в тому, що у цих війнах союзниками московітів були татари. І в той час коли литовсько-руська держава провадила бойові дії проти Москви на півночі, татари спустошували південні рубежі країни. Чи не найбільше від цього потерпали українські землі і міста. Зокрема, Житомир. В цілому, сусідство із Диким Полем, на якому орудували степні євразійські орди, впродовж століть стримувало розвиток Житомира. За свою історію місто пережило до 80 набігів степових орд. Інколи ці напади закінчувалися цілковитим руйнуванням міської фортеці.<br />
<br />
<div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"></span><span style="font-size: xx-small;"></span><br />
<div style="text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiiSnAZdZ8IQpTnvkIdJE_YZx1pXxEmT0ycamfk-e_t6VSC8cfINLxiX6EDisC0mkQya9id2TbJMJU5nHpNsM2nsBD_8om-3WTArDZSxK9Ht1-UaJtvLP2RDUyw6S1UyGU-k_ERjrgoEwpa/s1600/384386629.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiiSnAZdZ8IQpTnvkIdJE_YZx1pXxEmT0ycamfk-e_t6VSC8cfINLxiX6EDisC0mkQya9id2TbJMJU5nHpNsM2nsBD_8om-3WTArDZSxK9Ht1-UaJtvLP2RDUyw6S1UyGU-k_ERjrgoEwpa/s320/384386629.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>Особливо нищівними були набіги у 1469 і 1481 роках</strong>. Проте, Житомир часом виправдовував звання важливого південного форпосту держави. Приміром, <strong>у 1482 році хан перекопської орди Менглі-Гірей, під час спустошливого набігу, хоча серйозно й поруйнував, але не зміг здобути житомирський замок</strong>. Під час того нападу вистояли лише чотири прикордонні замки – Житомир, Брацлав, Канів і Черкаси.<br />
<br />
Лаконічно і, водночас, інформативно розповідає про ті часи Телепроект "Історія України", який створено на основі праць таких відомих істориків як: М. Грушевський, М. Полонська-Василенко, Д.Дорошенко, Д.Яворницький та інших.<br />
<span style="font-size: xx-small;"><br />
</span><br />
<span style="font-size: xx-small;">''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''</span><br />
<span style="font-size: xx-small;"><br />
</span><br />
<div><strong><span style="color: #990000; font-size: large;">Телепроект "Історія України". Напад Менглі Герая.</span></strong><br />
<span lang="UK" style="font-family: Calibri, sans-serif; font-size: 11pt; line-height: 115%;"><br />
</span><br />
<span lang="UK" style="font-family: Calibri, sans-serif; font-size: 11pt; line-height: 115%;">Дивись фрагмент про цю подію на 1 часі і 4 хвилині фільму (1:04:00) тут: </span><span style="font-family: Calibri, sans-serif; font-size: x-small; line-height: 115%;"><a href="http://www.youtube.com/watch?v=oOFE2h8uPqE&feature=related">http<span lang="UK">://</span>www<span lang="UK">.</span>youtube<span lang="UK">.</span>com<span lang="UK">/</span>watch<span lang="UK">?</span>v<span lang="UK">=</span>oOFE<span lang="UK">2</span>h<span lang="UK">8</span>uPqE<span lang="UK">&</span>feature<span lang="UK">=</span>related</a></span><br />
<br />
<div class="MsoNormal"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1BCY_p5-TxqwsyYC1kABQlgsaoaq9kAAdK7tpSmBMDwVvNZltgCP7xYemmBDrF3zHmFTZQzogxix0T7eEWzXzqCAbJzDgObdTJdm2DFaPaD_zTwTqmBOrKgASFJjSBjfMxPP2Wbl61R3Z/s1600/86586----.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1BCY_p5-TxqwsyYC1kABQlgsaoaq9kAAdK7tpSmBMDwVvNZltgCP7xYemmBDrF3zHmFTZQzogxix0T7eEWzXzqCAbJzDgObdTJdm2DFaPaD_zTwTqmBOrKgASFJjSBjfMxPP2Wbl61R3Z/s400/86586----.jpg" width="292" /></a></div>ТЕКСТ:</div><div class="MsoNormal">1480 року кримський хан Менглі Герай <span lang="UK">уклав союз із московським великим князем Іваном ІІІ. Заохочений подарунками з Москви, хан через два роки з величезною кінною ордою з’явився на берегах Дніпра. Татари захопили Київ, спустошили його, спалили Печерський монастир. На знак свого тріумфу Менглі Герай надіслав у подарунок Івану ІІІ золоту чашу і дискос зі Святої Софії Київської. Великий князь, за словами російського історика Карамзіна: «дякував ханові та переконував його й надалі сумлінно виконувати умови їхнього союзу». Після цього Менглі Герай ще кілька років пустошив Поділля, Волинь і навіть добрався до білоруських земель.<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal"><span lang="UK"><br />
</span></div><div class="MsoNormal"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9FaRoL1-d0JIYqJck7ZFVy9nMGTV01qPnjIzTlFYJXT0LATfNlUluOc48ZjqkE_ZQr7sqDwyRKx3WzE5loW_BfooQe_keQz1Y1J5l-RdNF6XpEKUBV6hRab5DoNtFaeuTGZgIYk1wyxom/s1600/image093.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="280" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9FaRoL1-d0JIYqJck7ZFVy9nMGTV01qPnjIzTlFYJXT0LATfNlUluOc48ZjqkE_ZQr7sqDwyRKx3WzE5loW_BfooQe_keQz1Y1J5l-RdNF6XpEKUBV6hRab5DoNtFaeuTGZgIYk1wyxom/s400/image093.jpg" width="400" /></a></div>(...) Головною здобиччю татар був ясир, тобто раби, невільники. Набіги на українські землі йшли один за одним…</div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><span lang="UK">«Зажурилась Україна, що ніде прожити – <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><span lang="UK">Витоптала Орда кіньми маленькії діти. <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><span lang="UK">Ой, маленьких витоптала, великих забрала, <o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><span lang="UK">Назад руки постягала, під хана погнала…»<o:p></o:p></span></div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><br />
</div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">(...) Київщина по обидва боки Дніпра стояла пусткою, люди залишалися тільки в небагатьох укріплених фортецях, звідки вибиралися полювати та ловити рибу. Знову, як у давні часи, українці відчували, що їхня земля лежить на краю ворожого і грізного степу.<br />
<span style="font-size: xx-small;"><br />
</span><br />
<span style="font-size: xx-small;">''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''''</span></div><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;"><span style="font-size: xx-small;"><br />
</span></div></div></div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0HS16L1xLvszC8Jo_yTgK_KGnwsZD9Pv3sz3GbXctyg29-jZvgdUrq29Be8gRkFoCkUjySswGO716cnfKQczN2yZgVEwa0QKa1E5jMBZmlYeHI4ito_6lJolBH8ilFvetBT9Rc5safBkK/s1600/Katedra2.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0HS16L1xLvszC8Jo_yTgK_KGnwsZD9Pv3sz3GbXctyg29-jZvgdUrq29Be8gRkFoCkUjySswGO716cnfKQczN2yZgVEwa0QKa1E5jMBZmlYeHI4ito_6lJolBH8ilFvetBT9Rc5safBkK/s320/Katedra2.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">У ті буремні часи Житомирська фортеця відігравала важливу роль у значенні міста. <strong>У сорокових роках XVI століття місцевий зодчий Симон Бабінський та перший староста князь Богуш Корецький, він же воєвода Волинський, закінчили реконструкцію замку</strong>. Місто було значною мірою розбудоване й укріплене. Його територія сягала двох гектарів і мала вигляд неправильного шестикутника з трьома воротами й п’ятьма кутовими вежами. У центрі цього шестикутника був розташований палац старости, храм і амбри. Зв'язок із замком відбувався через міст, перекинутий на урвищем, а також через розгалужену мережу комунікацій – добре оздоблених та укріплених підземних ходів. Житомир став важливим торгівельним, ремісничим і адміністративним центром, а також стратегічно важливим форпостом Великого князівства Литовського.</div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiouxYyVpv_dYcrHLxrKGkDTgVyluP94u1Ayi1Hqm7Iita2j0-wcL79h-aOIXhNQcYts7EhkRwI3dCjOFlaGidnyl4qaHnqGyhWJW4E7WzGp-3yzRc4eJZwCMhEt7HV6ckW3hWYdNsGWVNc/s1600/SeminarKost4.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiouxYyVpv_dYcrHLxrKGkDTgVyluP94u1Ayi1Hqm7Iita2j0-wcL79h-aOIXhNQcYts7EhkRwI3dCjOFlaGidnyl4qaHnqGyhWJW4E7WzGp-3yzRc4eJZwCMhEt7HV6ckW3hWYdNsGWVNc/s320/SeminarKost4.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Однак справді епохальні зміни у долі Житомира трапилися через 19 років після цього. Люблінська унія 1659 року зцементувала союз двох країн, які ще із 1385 року жили у Кревському династичному союзі. Попри те, що литовська знать опиралися злиттю двох країн в одній республіці (Річ Посполитій), поляки, за мовчазної підтримки руської (української) шляхти і магнатів у Люблині, зуміли утворити об’єднану державу двох народів – Річ Посполиту. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">За наслідками Люблинського союзу (унії), Литва втратила свої південні території. Із руських земель у складі Великого князівства Литовського залишилися, здебільшого, землі Білої та Чорної Русі (нинішньої Білорусії). Можна навіть сказати, що відтоді Русь вперше була адміністративно поділена на дві частини – власне українську (у складі Корони польської) і білоруську (у складі Великого князівства Литовського). </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6nTKMv-ppErQhHkM0MWOFggR7vVRcgVoOSP2PD1W-BvzC21WGM1197yvBKWU-i5e5LKmZwp-Zfla4XUEDNlzVcVqzMcBb9sZQ8ycAWq_sfTXTotG-QOcsGVUoHT3P9MfXvpMjRZbonbhr/s1600/SeminarKost1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6nTKMv-ppErQhHkM0MWOFggR7vVRcgVoOSP2PD1W-BvzC21WGM1197yvBKWU-i5e5LKmZwp-Zfla4XUEDNlzVcVqzMcBb9sZQ8ycAWq_sfTXTotG-QOcsGVUoHT3P9MfXvpMjRZbonbhr/s320/SeminarKost1.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>З 1569 року</strong> <strong>Житомир, у якості столиці одного із трьох повітів київського воєводства (поруч із Києвом і Овручем), увійшов у склад Речі Посполитої. Крім того місто стало центром гродського староства і місцем проведення повітових шляхетських сеймиків</strong>. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">З часом навколо замку виростають значні пригороди. Місто виходить за межі міських мурів. <strong>У 1572 році у межах фортеці налічувалося 142 міщанських подвір’я, в 1609 році – 246 подвір’їв, серед яких 16 шляхетських маєтків</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhy35Vfu2BLmnb3GDQ6hrW1cbPbGuBkAXEvzAXs7PgpOXAk_RdpWoVvulNsojesngJys1fQyW5g-F66F2_UKIccCf3ApsQ1aiVjJUZWKBGI3CEqFiJBOJ-nTwcy75_wYG6JKVs7s_jUwLLK/s1600/Katedra1.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhy35Vfu2BLmnb3GDQ6hrW1cbPbGuBkAXEvzAXs7PgpOXAk_RdpWoVvulNsojesngJys1fQyW5g-F66F2_UKIccCf3ApsQ1aiVjJUZWKBGI3CEqFiJBOJ-nTwcy75_wYG6JKVs7s_jUwLLK/s320/Katedra1.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Населення зростає за рахунок «прибулих людей». Серед них було багато вихідців Полонного, Луцька, Овруча, Бобруйська і Турова. <strong>Опис Житомирського староства за 1622 рік свідчить, що на той час замок був міцним і добре укріпленим, мав багато гармат і міг вмістити п’ятитисячний гарнізон</strong>. Тоді ж була розширена мережа підземних оборонних комунікацій – відомих житомирських підземель. Частина із них була обкладена камінням і цеглою. Підземні ходи були важливою частиною оборонних споруд, однією із найголовніших складових частин захисту фортеці. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglbbPI2kGUYBc7jRmORqoiZ83igBeebKl7siicTNtmvEZ4Eg-03VdYUrSMPqQ3juSNo7jY3yLCoU2PHm4fXaaSg0mG9HvbdwDQqImCGbogpE5qM_N6RjI00pZMXzfyFA9DxZ1X2ddDQ_Yb/s1600/TeatrBaszta.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglbbPI2kGUYBc7jRmORqoiZ83igBeebKl7siicTNtmvEZ4Eg-03VdYUrSMPqQ3juSNo7jY3yLCoU2PHm4fXaaSg0mG9HvbdwDQqImCGbogpE5qM_N6RjI00pZMXzfyFA9DxZ1X2ddDQ_Yb/s320/TeatrBaszta.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>У 1596 році, польский король Зигмунт ІІІ Ваза надав Житомиру привілей організації двох ярмарків щорічно</strong>. Це значною мірою пожвавило економічне життя міста. Проте, й цього разу господарське піднесення міста було перерване через низку несприятливих обставин…</div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">Мовні, культурні, релігійні та соціальні протиріччя, спровоковані надто прямолінійною політикою полонізації та релігійної уніфікації, призвели до розколу суспільства у Речі Посполитій. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHOMvKiPj5cN_VMoG6wk9btcmxvw1MPACDDgB5m88jhPxMT3wapopvwS1cjD8ogtUQ4Q3nXTkwRmFedsTaQoqTjb5iwALaflwVJSrqP_L_tIGXL51ZiBepvJO75Dsihs8FElbt9HNkvYY3/s1600/Katedra7.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiHOMvKiPj5cN_VMoG6wk9btcmxvw1MPACDDgB5m88jhPxMT3wapopvwS1cjD8ogtUQ4Q3nXTkwRmFedsTaQoqTjb5iwALaflwVJSrqP_L_tIGXL51ZiBepvJO75Dsihs8FElbt9HNkvYY3/s320/Katedra7.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">З іншого боку, цей розкол всіляко підтримувався зовнішніми ворогами польсько-литовської держави. Адже, саме завдяки матеріальній та фінансовій підтримці московського государя і турецького султана, православному кліру братствам вдалося розхитати Річ Посполиту і спровокувати релігійну і, подекуди, етнічну нетерпимість в державі. Після, достатньо таки, жорсткої релігійної полеміки і невдалої спроби перепідпорядкування православної церкви Риму (Брестська унія) країна розділилася на ворожі та непримиренні табори католиків і православних, шляхти і козаків, панів і хлопів. <strong>У 1648 році, ці протиріччя призвели до жорстокої громадянської війни між католицькою шляхтою і майже вщент покозаченою православною Україною</strong>. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQgPjnN2ZOjjkhGj3oCkQSQC_3SzkgOQQdz4rgEBE_Jg28IVOfOPW9fGvVJTSEAjwrrU-8ub8e1uG1To5pSMogwKET_CKy9Np4873pqZEZmiYSmfyFGF0sfK9ubi3SqyNPHjvfvlqcPq4b/s1600/Michalowska1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQgPjnN2ZOjjkhGj3oCkQSQC_3SzkgOQQdz4rgEBE_Jg28IVOfOPW9fGvVJTSEAjwrrU-8ub8e1uG1To5pSMogwKET_CKy9Np4873pqZEZmiYSmfyFGF0sfK9ubi3SqyNPHjvfvlqcPq4b/s320/Michalowska1.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>Внаслідок цієї війни Житомир був захоплений і спалений українськими козаками. Згодом, після укладення Зборівського договору, Житомир став сотенним містом козацького полку</strong>. <strong>Після Андрусівського договору 1667 року місто повернулося у склад Польщі. Відтоді Житомир став центром Київського воєводства і одним із найважливіших королівських (столичних) міст Речі Посполитої</strong>, адже Київ залишився у руках московської залоги й номінально відійшов до Лівобережної Гетьманщини, васально залежної від государя московського.</div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">Перед розділами Польщі, <strong>у 1768 році, в Житомир з боєм вдерлися російські загарбники – гусари і донські козаки. Незважаючи на героїчний опір мешканців, місто було захоплене, зруйноване і спалене, а більшість його мешканців загинули</strong>.</div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibH4EO9JkT6n7v_e5xQ93yfcusum9JxyP-lUsTE7AXrxkd9C5qmyaaxDMwksHqMnv3mDcaPO6zoWhIq6nNoEmYpawlDPR0AD2SqkAUo292t5OqbN8zeDeTwBBSi0RP3EJRDg4V-c5arOOw/s1600/Michalowska2.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibH4EO9JkT6n7v_e5xQ93yfcusum9JxyP-lUsTE7AXrxkd9C5qmyaaxDMwksHqMnv3mDcaPO6zoWhIq6nNoEmYpawlDPR0AD2SqkAUo292t5OqbN8zeDeTwBBSi0RP3EJRDg4V-c5arOOw/s320/Michalowska2.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Руйнування Житомира і масові вбивства його мешканців російськими загарбниками докладно описані польськими очевидцями та згадуються українськими дослідниками. Зокрема краєзнавець Дмитро Антонюк у своїй книзі «Чотири мандрівки Житомищиною» пише про те, що «Житомир підтримав барських конфедератів, місто і костел були спалені російськими військами». </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">Не оминув увагою ці події й почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців Георгій Мокрицький. У своєму ілюстрованому путівнику-довіднику він зазначає, що «місто штурмував і захопив полк донських козаків. Майже усіх мешканців убили, а будівлі спалили. Лишився непошкодженим лише бернардинський кляштор. Місто перетворилося на пустир і тіла загиблих не було кому поховати. Почалася епідемія моровиці».</div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_WWSHXcmrJ8wTBb0xwlfCyrDlufHr0__GSOkrIu7i3ASYa1jpBf9P0FhTm0DrEog2LD-SXpU4snEc6G9EPDv9DIADaEmd-Gp9Zx8t51mNS6VdMUh0c7tFY27hCDwT_Lvq9eZK71mztb94/s1600/294615671.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="237" nx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_WWSHXcmrJ8wTBb0xwlfCyrDlufHr0__GSOkrIu7i3ASYa1jpBf9P0FhTm0DrEog2LD-SXpU4snEc6G9EPDv9DIADaEmd-Gp9Zx8t51mNS6VdMUh0c7tFY27hCDwT_Lvq9eZK71mztb94/s320/294615671.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: left;">Більш докладно цей злочин описали доктор географічних наук Микола Костриця і провідний археограф Державного архіву Житомирської області Руслан Кондратюк у своїй праці “Житомир: Підручна книга з Краєзнавства». Про трагедію Житомира у 1768 році вони пишуть так: «В цей час драматичні події відбувались і безпосередньо навколо Житомира. Місцева шляхта стала на бік конфедератів, і до міста поча¬ли стягуватись загони надвірної міліції та козаків. Поблизу примісько¬го села Ліщин відбулась сутичка з передовими частинами російських військ. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNCgstplmKNZG9ranEmrfUYOdmI5u-H75hGVmXeuGKWsvV6m3jJBDzE_LT18_YUThZADKDw5lscYBlJW7rHFvIwbzEmpzy22uUpnopXe7988YdEP0X7D_Pdc3FSEp7iIKg-v4yQKkLfTQG/s1600/Wel_Berd2.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNCgstplmKNZG9ranEmrfUYOdmI5u-H75hGVmXeuGKWsvV6m3jJBDzE_LT18_YUThZADKDw5lscYBlJW7rHFvIwbzEmpzy22uUpnopXe7988YdEP0X7D_Pdc3FSEp7iIKg-v4yQKkLfTQG/s320/Wel_Berd2.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Відбивши перший напад донських козаків, конфедерати нашви¬дкуруч почали готуватися до оборони Житомира. Проте малочисельний загін захисників та старі дерев'яні укріплення не змогли стримати натиск добре озброєних і загартованих в боях російських військ. Місто було взяте штурмом. </div><div style="text-align: left;"><span style="font-size: xx-small;"></span></div><div style="text-align: left;">Подробиці цієї сумної події залишив її сучасник і очевидець Сервазій Прус-Сохаржевський у книзі спогадів «Відгомін української різні». Головними вузлами оборони були замок і монастир бернардинів. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjvw7bKYs8uwJJzRZNDcjtKVyCkKB1fBPIGvMChdjCbk70Z4HIKaTKMnedjRH4nyU80xoHyuUAcGCnHo3TB8JhqVMJdJJpXTIRkgJzyHQDxGjWFdqh6d3XUSkr39MN53ttS2L7CqxkBULK/s1600/Katedra6.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjvw7bKYs8uwJJzRZNDcjtKVyCkKB1fBPIGvMChdjCbk70Z4HIKaTKMnedjRH4nyU80xoHyuUAcGCnHo3TB8JhqVMJdJJpXTIRkgJzyHQDxGjWFdqh6d3XUSkr39MN53ttS2L7CqxkBULK/s400/Katedra6.jpg" width="277" /></a></div><div style="text-align: left;">Донські козаки оточили місто, а гусари вдерлися до нього з боку Станишівки. Після того як перша атака була відбита, росіяни почали штурм замку, одночасно підпаливши місто. В полум'ї пожежі згоріла велика кількість житлових будинків, кафедральний та поєзуїтський костьоли, будинки капітулу та єпископа. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;"><strong>Після штурму від Житомира залишились майже самі згарища, а його мешканці мусили роз-бігтись. До всіх нещасть додалися голод і морова язва, що сотнями косили людей, вцілілих після погрому. </strong></div><strong></strong><br />
<div style="text-align: left;">Остаточно було зруйновано житомирський замок. Він назавжди втратив своє оборонне значення. Його руйнацію довершила пожежа 1802 року. Рештки замку достояли до 1862 року. Згодом на його місці було розбито міський парк»… </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;"><strong>У 1795 році, після третього поділу Польщі, Житомир був окупований та анексований Російською імперією, а з 1797 року став центром новоствореної Волинської губернії. Остаточно цей статус було затверджено через сім років, у 1804-му</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4JhkN4ygxySIA1rFMjNJj932EfywivUYfNMVU42rWNdCkUnmIRiWGdXLoZI7dp7FJPtpH9DM-NFieScd_NWWC2owiLtrGpyDk6N0OSGAuDnHblpNjKvT2R9LEXSMx0iAvg1O0k86ONVmS/s1600/Michalowska5.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4JhkN4ygxySIA1rFMjNJj932EfywivUYfNMVU42rWNdCkUnmIRiWGdXLoZI7dp7FJPtpH9DM-NFieScd_NWWC2owiLtrGpyDk6N0OSGAuDnHblpNjKvT2R9LEXSMx0iAvg1O0k86ONVmS/s320/Michalowska5.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Відтоді місто інтенсивно розбудовувалося і росло. У другій половині ХІХ століття Житомир увійшов у число найбільших міст Російської імперії.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">З<strong> березня 1917 року місто стало важливим центром Української Народної Республіки. У лютому-березні 1918 року Житомир був навіть тимчасовою столицею УНР. Саме у Житомирі Центральною Радою було прийнято ІV Універсал про незалежність Української Народної Республіки</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIL-NPDlvOvBYZYqUlaDP7npRQbTd3J4KvewJ0JvmWdwykLOOhKwUwHHfLA7R2PaHRFwtcNgORhNVCKb37nmHKNDV8wM_SjOCmGc6QKhoYYJ99jFIlJSLFHDPJXYaiCAIpP_Z1i3EwuVCL/s1600/Wel_Berd1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIL-NPDlvOvBYZYqUlaDP7npRQbTd3J4KvewJ0JvmWdwykLOOhKwUwHHfLA7R2PaHRFwtcNgORhNVCKb37nmHKNDV8wM_SjOCmGc6QKhoYYJ99jFIlJSLFHDPJXYaiCAIpP_Z1i3EwuVCL/s320/Wel_Berd1.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Восени 1917 року російські більшовики вчинили заколот й розігнали Тимчасовий уряд. Звістка про переворот у Петрограді дійшла до Житомира вже 26 жовтня 1917 року. Ці події були сприйняті у місті неоднозначно. Губернський комісар А. В'язлов закликав населення Житомира і Волинської губернії зберігати спокій і запевнив, що буде вжито всіх заходів для забезпечення порядку.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Інші органи самоорганізації населення, зокрема житомирська Рада робітничих і солдатських депутатів, на зібранні, яке відбулося 27 жовтня, не підтримали депутатів-більшовиків, але більшістю голосів висловили свою підтримку Тимчасовому уряду. Тобто навіть радянська влада в Житомирі була антибільшовицькою і засуджувала більшовицький заколот у Петрограді. Житомиряни, в переважній більшості, за винятком частини єврейського населення, ненавиділи більшовиків…</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEil2nXaez4mtKLQNKjaaIS0Aa_u_6Xl0q2aex7g_9eIOfwH2eTL8hau8mK6yf9uV9REvexZkS0rZ5uYXrjSrajZsKWkIwYnkYIEnTD5A4sd8ZFE4_76KUPRqgyHWnlg7bJefXwm5yX7yW3z/s1600/Wel_Berd3.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEil2nXaez4mtKLQNKjaaIS0Aa_u_6Xl0q2aex7g_9eIOfwH2eTL8hau8mK6yf9uV9REvexZkS0rZ5uYXrjSrajZsKWkIwYnkYIEnTD5A4sd8ZFE4_76KUPRqgyHWnlg7bJefXwm5yX7yW3z/s320/Wel_Berd3.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">На початку листопада вся влада в Україні перейшла до Центральної Ради. В ніч на 7 листопада було видано III Універсал, який проголошував Українську Народну Республіку. <strong>15 листопада Житомирська міська дума прийняла резолюцію більшості, в якій визнала Центральну Раду єдиною владою, що може встановити порядок і об'єднати навколо себе всі державницькі елементи</strong>. Житомиряни масово і радісно зустріли цю подію. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCFHjDxZB-T3d4oRxVZ0Y7MJcPgsMMsUZDtgw2Qhu0TErH4982Az_Q3sEuzb0X4JjmwEvGyPrVG3DniwX9d-4Ibfcjoo-1R0SUbKJ6y4RrzPUI7PUqUypGb85vKd4m1ORCHRPYEs4tihHr/s1600/00003.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhCFHjDxZB-T3d4oRxVZ0Y7MJcPgsMMsUZDtgw2Qhu0TErH4982Az_Q3sEuzb0X4JjmwEvGyPrVG3DniwX9d-4Ibfcjoo-1R0SUbKJ6y4RrzPUI7PUqUypGb85vKd4m1ORCHRPYEs4tihHr/s320/00003.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>17 листопада 1917 року в Житомирі відбулась урочиста церемонія оголошення III Універсалу. Десятки тисяч житомирян вітали проголошену Українську Народну Республіку</strong>. О 12-й годині тисячі людей вщент заповнили площу біля Преображенського собору і прилеглі вулиці. Духовенство із собору відслужило на площі молебень з «многоліттям Боголюбимій Україні, Центральній Раді і Генеральному Секретаріату». Губернський комісар А. В'язлов, з автомобіля прикрашеного жовто-синіми прапорами, оголосив палку промову і привітав український народ і всі народи України зі святом народження нової держави – Української Народної Республіки. Натовп відповів на це гучними вигуками: «Слава!». </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIEplrme1ngTST7zv4kKWd_HWnCvxWJ12Z_-MO3LVeq8qOfzBcouwbhSRF1YBbkWc6sRMbVDOpcO-reorbcUZdaoIgKwzOX_tr-aOOWV7kB_P9uq-6AMiWLxFeil143PYecsZesaeNlXZv/s1600/1_99350323.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" height="400" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIEplrme1ngTST7zv4kKWd_HWnCvxWJ12Z_-MO3LVeq8qOfzBcouwbhSRF1YBbkWc6sRMbVDOpcO-reorbcUZdaoIgKwzOX_tr-aOOWV7kB_P9uq-6AMiWLxFeil143PYecsZesaeNlXZv/s400/1_99350323.jpg" width="301" /></a></div><div style="text-align: left;">Потім комісар Центральної Ради Чекавський зачитав III Універсал. В кількох місцях заграла військова музика і великий хор заспівав гімн «Ще не вмерла Україна». Після цього почався воєнний парад. Усі військові частини крокували зі своїми синьо-жовтими прапорами. Деякі, нес¬ли перед собою портрети Тараса Шевченка. Народ вітав крокуючих вигуками «Слава!». За військом з українськими пра¬порами рушили місцеві школи, громадські і партійні організації.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Процесія і люди, котрі до неї приєдналися промарширували через площу і рушили Бердичівською вулицею аж до бульвару. На бульварі українські військові частини, знову проспівали «Ще не вмерла Україна». На цьому урочиста частина святкування закінчилася.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Стурбовані таким розвитком подій місцеві більшовики висунули вимогу встановити в місті радянську владу та переобрати Раду. Та вплив більшовиків на політичну ситуацію був мізерним. Житомир, як і більшість українських міст, відзначався яскраво вираженими антибільшовицькими настроями. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6J1xjRGbY60ZBIN46CIC9rGSrs2QtVxm5tOcwWpfO3JGOtB105oXRGatKJG82GLWQkUlfbN-7JKe1OyusTXO8fy7caHfnYr4kLcemhfv3scvyRSozfidrprBUmDGZOKqDGcY7gB6PfIVc/s1600/00002.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6J1xjRGbY60ZBIN46CIC9rGSrs2QtVxm5tOcwWpfO3JGOtB105oXRGatKJG82GLWQkUlfbN-7JKe1OyusTXO8fy7caHfnYr4kLcemhfv3scvyRSozfidrprBUmDGZOKqDGcY7gB6PfIVc/s320/00002.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">У грудні 1917 року загострились відносини Центральної Ради з Радою народних комісарів. Протистояння вилилось у збройний конфлікт. Більшовицькі банди вдерлися в Україну.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Українські війська змушені були вести бойові дії на два фронти. З півночі наступали червоні банди очолені В. Антоновом-Овсієнком. В Правобережній Україні концентрувалися збільшовичені угруповання Південно-Західного фронту. Вони й розпочали наступ, завдавши удару в спину українським військам, їх метою було захоплення Києва і надання допомоги бандам В. Антонова-Овсієнка.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2OchYJ1BQyIqcZdVSEfxhZMDhqKPtkrG48EafYJeZV9CuM7HZDTpl-n01zJ5PCxx9tkkSLdZ9UUXELIAVvISWtF0KDBhgsuPj_MSLyEE4inj7Fth8XG4wnaTQuqMG52W4xgS0ta6XGL93/s1600/00005.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg2OchYJ1BQyIqcZdVSEfxhZMDhqKPtkrG48EafYJeZV9CuM7HZDTpl-n01zJ5PCxx9tkkSLdZ9UUXELIAVvISWtF0KDBhgsuPj_MSLyEE4inj7Fth8XG4wnaTQuqMG52W4xgS0ta6XGL93/s320/00005.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">На Правобережжі бойові дії проходили для української армії досить вдало. Сутички з більшовицькими бандитами закінчилися роззброєнням останніх. За короткий час 1-й Український корпус очистив від червоних Київщину, Волинь та Поділля.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">На Лівобережжі справи складались гірше. Нечисленні українські частини не змогли стримати натиску добре озброєних і організованих бандитів. 25 січня чисельні орди червоних головорізів підійшли до Києва. Щоб врятувати столицю від знищення, Центральна Рада вивела з міста українські війська та державні органи. Очевидець тих подій Б. Манкевич так описував відступ українського уряду та війська: «По Святошинській шосі тихо просувалися відступаючі рештки частин київської залоги. Червона заграва пожежі надавала постатям містичного вигляду. Попереду їхав обоз із раненими і хворими. Уряд проїхав на автах. За урядом їхали інституції, а з ними без обозу, без харчів, без запасу набоїв йшли у невідому будучність непоборні...»</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8d4L0Y2kSfS53jpVF-1j2yC4V98SQGy_r_49gMHlBAs5d9axRbI9EK3Y9Lel6TyWNqfL_bra7kWMqgkO2RDMHvqyijMz_CQroF0LvcSevd_FeBL7A0imJb0ID1rSGuSFhvmgx7L7G_dVp/s1600/00008.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8d4L0Y2kSfS53jpVF-1j2yC4V98SQGy_r_49gMHlBAs5d9axRbI9EK3Y9Lel6TyWNqfL_bra7kWMqgkO2RDMHvqyijMz_CQroF0LvcSevd_FeBL7A0imJb0ID1rSGuSFhvmgx7L7G_dVp/s320/00008.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>Центральна Рада прибула до Житомира в ніч з 27 на 28 січня 1918 року</strong>. У місті одразу ж було запроваджено військовий стан. Це неабияк стривожило городян і міську владу. <strong>28 січня на екстреному засіданні Думи представник Центральної Ради Слоницький повідомив, що Рада хоче зайняти приміщення жіночої гімназії на Пушкінській вулиці, але більшість членів Думи мали щодо цього застереження</strong>. Наприклад, гласний В. Гук, обґрунтовуючи стурбованість житомирян, зазначив, що «...не можна допустити розгрому міста, подібного до того, що був у Києві. Потрібно просити представників українського уряду пощадити Житомир, оскільки руйнування, яких він може зазнати, будуть у сотню разів жахливіше Києва. Тут інші будівлі, вони небезпечні у пожежному відношенні».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6m-QfUKfnWE2b6wQb2oqdFKJOmLeyVKliMDV1TQXj_fz5OQ7p7bA0vvNkGjkBDOsnu3mM7M4JbYSdENGS_e6XHmehWLBbQTg0_i__GaAqGtS-52Kgwjpz6t56Z8TrWtQuVzH-isJ8QbxN/s1600/5.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6m-QfUKfnWE2b6wQb2oqdFKJOmLeyVKliMDV1TQXj_fz5OQ7p7bA0vvNkGjkBDOsnu3mM7M4JbYSdENGS_e6XHmehWLBbQTg0_i__GaAqGtS-52Kgwjpz6t56Z8TrWtQuVzH-isJ8QbxN/s320/5.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Однак <strong>Центральна Рада залишилася в Житомирі</strong>. Не отримавши приміщення в місті, вона залишилася і продовжувала роботу у вагонах на заліз¬ничній станції. 29 січня на засіданні Ради народних міністрів відбувся перерозподіл обов'язків між членами урядового кабінету, а <strong>30 січня прийнято відозву до народу України, в якій повідомлялося про більшовицьку агресію та причини вимушеного переїзду Центральної Ради і уряду УНР з Києва до Житомира. Невдовзі було прийнято ряд законів і рішень дипломатичного характеру</strong>.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMxiug88RzQwDS2mBnIsCVp-wEBhw6SH00eU1q1nKaPcFY_zeAPg2Dapdnc6trnIOB7u_40xF3Rhi9ckVzVqmAikiSg2ZWgznwKvMfxtXIGqTPuF1spj2mMxSANL102BTnmLiC8E8KxEl1/s1600/12.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiMxiug88RzQwDS2mBnIsCVp-wEBhw6SH00eU1q1nKaPcFY_zeAPg2Dapdnc6trnIOB7u_40xF3Rhi9ckVzVqmAikiSg2ZWgznwKvMfxtXIGqTPuF1spj2mMxSANL102BTnmLiC8E8KxEl1/s320/12.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Тим часом перебіг бойових дій змінився не на користь українських військ. Житомир опинився під загрозою нападу червоних банд. 1 лютого Мала Рада та уряд виїхали на власному потязі за маршрутом Коростень — Сарни. Українські війська зупинились під Коростенем, де вели запеклі бої з ворогом, їм на допомогу підійшов 2-й Запорізький курінь полковника П. Болбочана, який перейшов у контрнаступ і 11 лютого вибив більшовиків із Житомира.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5IvHZ20UEcGHBYQTWe0samizSYqiVjiiZgrerSJFmpWIzb4felWMaPs98g2K8dv1zwGpHjbK7kWR7xVbe4ys-cvP9OpB7elRLFIuzDF7a_77XRoXbJaPE6H226K_6Okf-qddDpsNeZ8QQ/s1600/00009.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5IvHZ20UEcGHBYQTWe0samizSYqiVjiiZgrerSJFmpWIzb4felWMaPs98g2K8dv1zwGpHjbK7kWR7xVbe4ys-cvP9OpB7elRLFIuzDF7a_77XRoXbJaPE6H226K_6Okf-qddDpsNeZ8QQ/s320/00009.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Після укладення Брест-Литовського миру в Україну вступили війська під командуванням фельдмаршала Ейхгорна. <strong>12 лютого 1918 року німецькі частини зайняли Житомир</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Газета «Волинь» так прокоментувала цю подію: «Третьего дня около 7-ми часов вечера в Житомир прибыли на броневиках й автомобилях немецкие офицеры с отрядами немецких солдат. Их приезд вызвал в городе большое оживление. Особенно много публики скопилось у дома главноначальствующего, которому немецкие офицеры сделали визит. Стоявшие во дворе автомобили были окружены публикой, интересовавшейся узнать у немцев о положений оккупированных уездов. Те стойко отвечали на все задаваемые им вопросы».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDW0LLDb97fZgrCt0Ql-4aFv6u5fqbZmsffyVOYdCaQtsQLU7iQEvc1o4vkU7EdPgO3h7tUsiIaLs_eMNih6RkGiQQmk55SgTKX0cKpuWG1scjpk1pPIgKetPwtsfzXktk2urr8ySDAVLX/s1600/Zytom+(23).jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhDW0LLDb97fZgrCt0Ql-4aFv6u5fqbZmsffyVOYdCaQtsQLU7iQEvc1o4vkU7EdPgO3h7tUsiIaLs_eMNih6RkGiQQmk55SgTKX0cKpuWG1scjpk1pPIgKetPwtsfzXktk2urr8ySDAVLX/s320/Zytom+(23).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Тим часом Центральна Рада прибула до Коростеня де 12 лютого прийняла закон про державну символіку, затвердила гербом УНР тризуб — «знак Київської держави часів Володимира Святого». Там же в Коростені ухвалено закон про запровадження з 16 лютого нового (григоріанського) календаря та про перехід на серед¬ньоєвропейський час. <strong>13 лютого Центральна Рада з Коростеня повернулася до Житомира</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Житомирський період був одним з найплідніших у діяльності Центральної Ради і українського уряду. За цей час було прийнято низку важливих законів: 1 березня — про грошову одиницю, 2 березня — про громадянство УНР, 4 березня— про реєстрацію громадянства, 6 березня— про адміністративно-територіальний устрій УНР. Останнім скасовувався губернський поділ і вводився поділ на землі— 32 одиниці. Зокрема, Житомир з прилеглими територіями мав стати центром Болохівської землі.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk-lm3HHf4aaic5VBXJZhDfShfg_A05ZQj6AvuXFgo-kyufRBL52cResG4m2oLAf7Scd1aSIsH5z-Xt5Xc9RqkrqnB3aTN-bEpbzxAVwb89ygk68aU5gdYWwHcf1ZT0wmMFwormhfLqiYi/s1600/00014.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk-lm3HHf4aaic5VBXJZhDfShfg_A05ZQj6AvuXFgo-kyufRBL52cResG4m2oLAf7Scd1aSIsH5z-Xt5Xc9RqkrqnB3aTN-bEpbzxAVwb89ygk68aU5gdYWwHcf1ZT0wmMFwormhfLqiYi/s320/00014.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">З <strong>15 лютого в Житомирі почали виходити газети «Вісник Ради Народних міністрів» та «Народна воля». В останній на початку березня опублікована стаття М. С. Грушевського «Українська самостійність та її історична необхідність»</strong>. В ній автор прийшов до висновку, що проголошення самостійності України було викликане потребою укладання миру, «потребою більш рішучої політичної боротьби з походом боротьби великоросів на Україну».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiglww7y_QPrWT_jARvCagHSHyO5RkJti3Nvv5N1LwgSz21PvwIGtxJn7VHnvef9fwBnkLVnGXzrGIrmAbDTKhZeLDiLDloUoWy_KCyDt5eyQMTCoBwQCiGnwRVpW8gJHYoh2y40hNCuvle/s1600/32.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiglww7y_QPrWT_jARvCagHSHyO5RkJti3Nvv5N1LwgSz21PvwIGtxJn7VHnvef9fwBnkLVnGXzrGIrmAbDTKhZeLDiLDloUoWy_KCyDt5eyQMTCoBwQCiGnwRVpW8gJHYoh2y40hNCuvle/s320/32.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Активній законотворчій діяльності Центральної Ради у її другий приїзд до Житомира сприяв очевидно і той фактор, що цього разу вона мала постійне приміщення і непогані умови для роботи. Містилась вона в будинку дворянського зібрання по Великій Бердичівській вулиці. На той час це було одне з найкращих приміщень у місті. Саме в будинку дворянського зібрання діяла і перша житомирська Рада робітничих і червоноармійських депутатів (згодом на його місці збудували міську поліклініку № 1). На жаль під час Другої світової війни цей пам'ятний будинок було зруйновано. Про ці історичні події новим поколінням житомирян нагадують меморіальні дошки.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBtVWhboQU6Y3-Ei2AlJX1KqhtGF0rbneTEYdIZpwMebqKDNhd_WC8ti07-duJNlHNttLePS65JcG4zwumf3SAc0nxrMn8j5xOwvVhwuxHZFxrzyMyaaR463vs3CXZwpiIaSosx_k5Z32Q/s1600/Zytom+(48).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhBtVWhboQU6Y3-Ei2AlJX1KqhtGF0rbneTEYdIZpwMebqKDNhd_WC8ti07-duJNlHNttLePS65JcG4zwumf3SAc0nxrMn8j5xOwvVhwuxHZFxrzyMyaaR463vs3CXZwpiIaSosx_k5Z32Q/s320/Zytom+(48).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>9 березня 1918 року Центральна Рада з Житомира повернулася до столиці УНР міста Києва</strong>, але 29 квітня відбувся державний переворот і до влади прийшов генерал Павло Скоропадський, який оголосив себе геть¬маном Української держави.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Новий режим у своїй діяльності керувався поєднанням монархічних, республіканських та диктаторських засад. У числі перших заходів гетьманського уряду, стала реорганізація місцевих органів влади. У травні 1918 року скасовано посади губернських комісарів, а замість них введено інститут губернських старост. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjsvLPGCkW5wHw-GEdBkz5Pxwsic22MhyphenhyphenI_ucdlb43q_dS3_GNx8ncPh4VMQTpdzsjwdal8uPbKNxxzYstLAschIqTKoAuHPr29tkGBNNxId5bVcaPeVOfQL9NIvXVHv2yojAAXLncYSwGi/s1600/60409703-1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjsvLPGCkW5wHw-GEdBkz5Pxwsic22MhyphenhyphenI_ucdlb43q_dS3_GNx8ncPh4VMQTpdzsjwdal8uPbKNxxzYstLAschIqTKoAuHPr29tkGBNNxId5bVcaPeVOfQL9NIvXVHv2yojAAXLncYSwGi/s320/60409703-1.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>Волинським губернським старостою було призначено колишнього рівненського повітового прєдводителя дворянства Д. Ф. Андро</strong>. Однак зміна влади суттєво не вплинула на громадське життя Житомира. Та й взагалі 1918-й рік був для міста одним з найспокійніших за роки революції. У цей час у Житомирі відкрилася Третя українська державна гімназія. Почав виходити ряд нових видань українською мовою, зокрема «Волинська газета» та «Нова народна газета».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxSQcefxZO3xlIa-6WAagBpJpdE39VkavusQRuPVQ7mn9n3M2E9qzB_-oYG7b8tqu93cJw98igZVmtwzy14u3iMKHkGZMnYHYWukTbLKFwvnrwkBiKMyG6FQehlLPJ3KZb2hlR2AnCwDm2/s1600/00010.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxSQcefxZO3xlIa-6WAagBpJpdE39VkavusQRuPVQ7mn9n3M2E9qzB_-oYG7b8tqu93cJw98igZVmtwzy14u3iMKHkGZMnYHYWukTbLKFwvnrwkBiKMyG6FQehlLPJ3KZb2hlR2AnCwDm2/s320/00010.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Наприкінці 1918 року політична ситуація в Україні почала швидко змінюватись. В жовтні в Німеччині вибухнула соціалістична революція, яка вплинула на перебіг політичних подій в Україні. Серед частин німецького експедиційного корпусу — головної опори гетьманського режиму — почалися заворушення. 6 листопада у Волинській губернії було оголошено стан надзвичайної охорони. У зв'язку з цим губернський староста Д. Ф. Андро видав обов'язкову постанову, яка забороняла організацію зборів, з'їздів та вуличних маніфестацій, запроваджувала комендантську годину.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1pLJQPtNv79iThm_8-6Fzr6p0YEI62hz1j_WjcYkevO2xteThX8eib7ojjv93c-V7VGWRZo8LPk4gzO5QQIDLam42VWIMA1qan9qXRYzenDW5XcW4nbTf9HZlW3o09Zhjqgu8dx4K-tRh/s1600/Zytom+(27).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1pLJQPtNv79iThm_8-6Fzr6p0YEI62hz1j_WjcYkevO2xteThX8eib7ojjv93c-V7VGWRZo8LPk4gzO5QQIDLam42VWIMA1qan9qXRYzenDW5XcW4nbTf9HZlW3o09Zhjqgu8dx4K-tRh/s320/Zytom+(27).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Різко загострилася і внутрішньо політична ситуація в державі. 14 листопада українська опозиція утворила альтернативний уряд — Директорію на чолі з В. К. Винниченком та С. В. Петлюрою і відкрито виступила проти гетьмана. Повстання, підняте Директорією, швидко поширювалося. У зв'язку з цим на Волині було оголошено мобілізацію. <strong>17 листопада в Житомирі створено добровільну дружину з колишніх царських офіцерів</strong>. Проте ці заходи не дали належних результатів. В ніч на 27 листопада гетьманська влада залишила Житомир. Натомість було відновлено республіканські органи управління. Губернським комісаром призначено С. І. Куриленка. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjg-YIb8q7bVZKRuk6MXiLDW5AbioCg-FqluynYvcPUy0w9jj1aEGoLKa8tQHMQet_g1ULcCvJA60xCuFHZ8UxhjhmPmY45fvKCwFR84L36PRJWwKWB3TVZQTYgXfpD9cbQ7R3bqek1eo5f/s1600/00012.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjg-YIb8q7bVZKRuk6MXiLDW5AbioCg-FqluynYvcPUy0w9jj1aEGoLKa8tQHMQet_g1ULcCvJA60xCuFHZ8UxhjhmPmY45fvKCwFR84L36PRJWwKWB3TVZQTYgXfpD9cbQ7R3bqek1eo5f/s320/00012.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>1 грудня Житомир відвідав Симон Петлюра</strong>. Проте в місті ще залишався німецький гарнізон. Стосунки між ним і військами Директорії складались досить напружено. 5 грудня було укладено угоду, за якою українські частини виводились за межі міста, на Врангелівку (нині Богунія). Підтримання порядку та безпеки в Житомирі взяла на себе німецька комендатура.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7aGRQ3P8P4-Du883BR63EnX7Q__ox5rGinEZMXF0-iKT-aIbvCn_YOb0MWUpXR7Zc8seK96o_PgiHPuDWsJ918vJefQY3GLQKBSovLPkqvwpTzsgfBT2O7qhXVKAl7rOV4bSKaNxbMG3U/s1600/00001.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7aGRQ3P8P4-Du883BR63EnX7Q__ox5rGinEZMXF0-iKT-aIbvCn_YOb0MWUpXR7Zc8seK96o_PgiHPuDWsJ918vJefQY3GLQKBSovLPkqvwpTzsgfBT2O7qhXVKAl7rOV4bSKaNxbMG3U/s320/00001.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Але без збройного конфлікту не обійшлося. Унікальні свідчення про ці події залишила газета «Свободная Волинь». У ті дні місто перетворилося на арену справжніх бойових дій. Як писав кореспондент газети, «<strong>7 декабря город заволновался с утра (...). До двух часов дня, однако, в городе было спокойно. Ничто не предвещало близких кровавых событий. Вдруг в начале третьего часа город был оглушен выстрелами, доносившимися с разных концов. Скоро на площади появились войска на лошадях.</strong> </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikBIeWTsMt_hUrW52xDJkU0ouz-m9nQdnxvTHeXYTkgeJrUyTf5PqpVoShu3qvfFQDT0b3ptVfAQKhc-m3KwfGlMQfGzMxO0zYHSOdpl_Y1IFBQSRtaDCiK-eYfpXSm7-iPfErSs-d55TD/s1600/Zytom+(24).jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikBIeWTsMt_hUrW52xDJkU0ouz-m9nQdnxvTHeXYTkgeJrUyTf5PqpVoShu3qvfFQDT0b3ptVfAQKhc-m3KwfGlMQfGzMxO0zYHSOdpl_Y1IFBQSRtaDCiK-eYfpXSm7-iPfErSs-d55TD/s320/Zytom+(24).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Движение трамвая моментально было прекращено. Скоро на площадь прибыли и войска Петлюры, и немецкие войска (...). Завязалась ожесточенная перестрелка. В городе произошла большая паника, по всем улицам метались по тротуарам и мостовым испуганные граждане. (…) К четырем часам некоторые улицы представляли собой военный лагерь. Беспрерывно была слышна пулеметная и ружейная стрельба (...). В три часа ночи начались военные действия. Город начал обстреливаться со всех сторон с пулеметов, пушек и другого оружия.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJnmokfyut2bVHZ0pnuwPCQ6Kmjo4JzAkhbG-Y_erPv8UbLjgFAnBptyZ1S3iO2mN-xhMOMnrPAq4_wAFaN0Pnltxa12rFxu4PUkpMzTBrAKtjKV4gu5r0DZX_HIW-qhQlZHZcpBR6zhma/s1600/9.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjJnmokfyut2bVHZ0pnuwPCQ6Kmjo4JzAkhbG-Y_erPv8UbLjgFAnBptyZ1S3iO2mN-xhMOMnrPAq4_wAFaN0Pnltxa12rFxu4PUkpMzTBrAKtjKV4gu5r0DZX_HIW-qhQlZHZcpBR6zhma/s320/9.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Стрельба продолжалась до утра». Під час подій загинуло 11 військових. Були жертви і серед мирного населення. Бойові дії в Житомирі тривали два дні і лише <strong>9 грудня війська Директорії відступили у напрямку Черняхова</strong>. Вся влада в місті знову перейшла до рук німецького командування.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">9 грудня командуючий німецькими військами в Житомирі видав наказ, за яким в місті вводилися військово-польовий суд, комендантська година, під загрозою смертної кари заборонялося носити зброю, припинявся автомобільний рух. Проте вже <strong>13 грудня німецький гарнізон без будь-якого тиску залишив Житомир. У місті було відновлено владу Директорії УНР</strong>.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFcOsD4i36hmX7CSX8KWkdyQy58AGIavGOAQ2v67pitXySXPCv-Jj84L-ULFz0j1OAU9n1gm99hp4yHD_rhwgMM5aQNiNk3rjNQVWdS3xYurNNzgExpromyycCsfOvDaNYqyGFTT3SLJAV/s1600/391972641.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFcOsD4i36hmX7CSX8KWkdyQy58AGIavGOAQ2v67pitXySXPCv-Jj84L-ULFz0j1OAU9n1gm99hp4yHD_rhwgMM5aQNiNk3rjNQVWdS3xYurNNzgExpromyycCsfOvDaNYqyGFTT3SLJAV/s320/391972641.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">14 грудня українські війська зайняли Київ і проголосили відновлення УНР. Усунувши з політичної арени Гетьманщину, Директорія опи¬нилася віч-на-віч з більшовиками.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;"><strong>Наприкінці 1918 року в Житомирі було відкрито школу підстаршин — спеціальний навчальний військовий заклад, що підпорядковувався військам УНР</strong>. У школі служив викладачем майбутній історик і краєзнавець Волині Олександр Цинкаловський.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJpfq2lDnhu6dHqbzjKtu2rqshPGBWHWlWtbpEFilz2fc-EnZsXolUV6Ax0f1x0C0IL-ZzFRMtFTz7pVyG3GFQHqnYl744mpjZTbmkBfekJfDNKv88BiKekLbYElRSZnrDuE0J2j08bTv_/s1600/30.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJpfq2lDnhu6dHqbzjKtu2rqshPGBWHWlWtbpEFilz2fc-EnZsXolUV6Ax0f1x0C0IL-ZzFRMtFTz7pVyG3GFQHqnYl744mpjZTbmkBfekJfDNKv88BiKekLbYElRSZnrDuE0J2j08bTv_/s320/30.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>4 січня 1919 року в Житомирі відбувся збройний заколот, організований місцевим більшовицьким осередком</strong>. Бунтарів підтримали розагітовані частини житомирського гарнізону. Це були полки, сформовані переважно з мешканців навколишніх сіл. Вони не відзначались особливою військовою дисципліною і стійкими політичними переконаннями. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Це, врешті, вплинуло на подальший перебіг подій в Житомирі.7<strong> січня війська Директорії, підтягнувши додаткові частини, наблизились до міста. Деморалізовані більшовики почали залишати позиції. Відступаючи, вони влаштували в Житомирі єврейський погром, який розпочався 8 січня і тривав чотири дні</strong>. Спровокований звичайними бандитами у солдатських шинелях, погром був підтриманий місцевим цивільним населенням та військами Директорії. Під час цієї трагедії було розгромлено і пограбовано 430 магазинів, загинуло близько 100 осіб.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTVXbmAXKiMGvSz70EzulQ5kKPImsrZyHGpFv7ff2xuebjDPntYP1QahMIbVUNZi2jAz6zRs_jOSwWp56_jwK2xCTwOKcH6PmENG2Nt0pFIHXg-IC8kHEk9MHrE4565Xht18jRfbdoYslj/s1600/31.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTVXbmAXKiMGvSz70EzulQ5kKPImsrZyHGpFv7ff2xuebjDPntYP1QahMIbVUNZi2jAz6zRs_jOSwWp56_jwK2xCTwOKcH6PmENG2Nt0pFIHXg-IC8kHEk9MHrE4565Xht18jRfbdoYslj/s320/31.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Незважаючи на складну ситуацію на фронті, Директорія намагалася закріпитись в Житомирі. Влада у місті в цей час контролювалася військовими. Комендантом і начальником гарнізону був В. М. Петрів. Він же в січні 1919 року очолив один з перших українських військових навчальних закладів — Житомирську юнацьку піхотну школу. Містилася вона в приміщенні колишньої Волинської духовної семінарії. Обстановка на фронті змушувала майбутніх офіцeрів проходити вишкіл не в учбових класах, а на передових позиціях. Забігаючи наперед, зазначимо, що юнацька школа пройшла славний бойовий шлях. На середину літа 1919 року це вже була міцна, загартована в боях одна з найкращих в українській армії військова частина. На цей час колишній начальник школи В. М. Петрів вже був заступником військового міністра УНР.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhK4P4mFIlTYIxYBtht_g3lxn5gIgKNVrw5oPy6cVLwAY7YXQMGuzabkD-Yrms4M0AjwTFRW2lJaypp7bLg4oNfNW3Gxg-ol5sMEyPodWgpRGzCbaQEeS1uYTiOfIA68aeOxVwuV6FIUQAQ/s1600/Zytom+(13).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhK4P4mFIlTYIxYBtht_g3lxn5gIgKNVrw5oPy6cVLwAY7YXQMGuzabkD-Yrms4M0AjwTFRW2lJaypp7bLg4oNfNW3Gxg-ol5sMEyPodWgpRGzCbaQEeS1uYTiOfIA68aeOxVwuV6FIUQAQ/s320/Zytom+(13).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>Навесні 1919 року навколо Житомира розгорнулись запеклі бої між військами Директорії та чисельними ордами червоних бандитів</strong>. <strong>15 березня в місто вдерлися більшовики, 22 березня його звільнили українські війська, а 12 квітня Житомир знову захопили більшовики</strong>. <strong>В цілому ж протягом 1918—20 років Житомир більш як 15 разів переходив з рук в руки</strong>. Це зумовлювалося перш за все географічним розташуванням Житомира, який був важливим стратегічним пунктом на шляху до Києва. Неодноразова зміна влади негативно позначилась на становищі міського населення. Реквізиції, грабунки, погроми стали для житомирян звичайним явищем.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWRZTsjYhN1zvD7I1qReQLvAPX7XnztxUuV_R6sNNL9SnpEMhoxj3iJbLffPoku1MD9cce3dt_kgzYSBT7YBhiiAZWSnw4h2-jcJCqJsPOSO-xkMmIML8Fpy9PY4vTUIfUSm557tPvQvp5/s1600/528331594.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjWRZTsjYhN1zvD7I1qReQLvAPX7XnztxUuV_R6sNNL9SnpEMhoxj3iJbLffPoku1MD9cce3dt_kgzYSBT7YBhiiAZWSnw4h2-jcJCqJsPOSO-xkMmIML8Fpy9PY4vTUIfUSm557tPvQvp5/s320/528331594.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;"><strong>12 квітня 1919 року, як вже згадувалось, більшовицькі банди під орудою М. О. Щорса вдерлися до Житомира</strong>. Цього разу бандити протрималась у місті до серпня 1919 року. Протягом цього часу почалось створення органів гноблення і терору. Розгулялися жорстокі карателі зі численних трибуна¬лів та надзвичайних комісій. Одна з таких «чрезвычаек» діяла в Житомирі протягом квітня — серпня 1919 року. Містилася вона у садибі вище-початкового училища по Іларіонівській вулиці (тепер загальноосвітня школа № 3). Тут проводились масові катування та розстріли мирних мешканців Житомира.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEM9_b7IRtTJt_uHrsGb_fgzooAWpRw-vnhrRG3LzkcLrh2vmwa8JipJAX5JWz9RcHL_7ImaUHNfeVOFjwrNk0YtKMRk-_YxC9fR-IDlhpJmHaIXOb22DWZetu6qKYsi2794PpCt7mSPZf/s1600/Zytom+(42).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEM9_b7IRtTJt_uHrsGb_fgzooAWpRw-vnhrRG3LzkcLrh2vmwa8JipJAX5JWz9RcHL_7ImaUHNfeVOFjwrNk0YtKMRk-_YxC9fR-IDlhpJmHaIXOb22DWZetu6qKYsi2794PpCt7mSPZf/s320/Zytom+(42).jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Коли війська Директорії черговий раз звільнили місто від нелюдів, про масові криваві розправи стало відомо широкій громадськості. Показово, що серед жертв червоного терору були не лише представники «ворожих» класів, але й прості люди, робітники та селяни.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Головною силою чевоних на Волині була банда Щорса, яка впродовж 1919 року неодноразово вдиралася до Житомира. Тут тривалий час базувалися її верховоди. У травні 1919 року в місті було створено більшовицький навчальний терористичний центр – так звану «дівізіонную школу красних камандірав». Містилася вона в будинку колишнього жіночого єпархіального училища по вулиці Пушкінській (тепер тут Центр культури, просвіти і дозвілля Житомирського гарнізону).</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxF4qgyOqVHw6Kxrbghkl_5GVxUhtEP_sVPV5vBsSA8r54cTrvmUjwsEBHcBweGl4w1RH1T2qvBZnde_SLcxqdl52eAijSbaPYm5DxabNZWGOsPS4lp987KPu2E9j9UUbpEeAoXFKXnc1x/s1600/2.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxF4qgyOqVHw6Kxrbghkl_5GVxUhtEP_sVPV5vBsSA8r54cTrvmUjwsEBHcBweGl4w1RH1T2qvBZnde_SLcxqdl52eAijSbaPYm5DxabNZWGOsPS4lp987KPu2E9j9UUbpEeAoXFKXnc1x/s400/2.jpg" width="232" /></a></div><div style="text-align: left;">Головними червоними бандитами, котрі тероризували житомирян були М. Щорс, І. Дубовий, Я. Гамарник (місцевий злодій), В. Боженко. Останній загинув 19 серпня 1919 року і був похований в Житомирі на Першому бульварі біля пам'ятника О. С. Пушкіну. Навіть похорон цього бандита відзначився злочином вандалізму, адже задля його поховання було вчинено наругу над останками барона Де Шодуара, останки якого викинули зі склепу, а домовину забрали для Боженка. Проте, тіло злодія не знайшло спкою у чужій домовині, стрільці армії УНР викинули останки вора із могили, а домовину повернули на місце.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Сталося це завдяки тому, що 20 серпня армія Української Народної Республіки звільнила місто від бандитів. Однак і цього разу українські війська не змогли утримати Житомир. 19 вересня його знову захопили бандити. У місто вдерлися червоні орди Котовського та Якіра.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Наприкінці 1919 року майже всю територію України захопили білі шовіністи із Добровольчої армії А. І. Денікіна. Лише частину території контролювали урядові війська Директорії. Але Житомир залишався під більшовицькою окупацією. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEix16Zm1TtYQqNt2W6ufKPbIBlCVLxZk2Rt2k2rFXAWbfBsWBnhl7rFqg7WC7RlMLpg-7v9bIob0MlZWUpeHnqlHZpuq34KDV2W_-q50p8WcypF2D1mZo4WX6f3i7S5qyCy8hVDGG89Uwsi/s1600/Bij_Bolszewika.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEix16Zm1TtYQqNt2W6ufKPbIBlCVLxZk2Rt2k2rFXAWbfBsWBnhl7rFqg7WC7RlMLpg-7v9bIob0MlZWUpeHnqlHZpuq34KDV2W_-q50p8WcypF2D1mZo4WX6f3i7S5qyCy8hVDGG89Uwsi/s320/Bij_Bolszewika.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">У квітні 1920 року розпочалась польсько-більшовицька війна. Волинь знову стала ареною бойових дій. Вже <strong>26 квітня частини Польської армії разом із військами УНР вступили до Житомира. Бандитсько-більшовицька окупація була призупинена</strong>. Водночас було відновлено законну діяльність українських органів влади, яка функціонувала одночасно з польською вій-ськовою адміністрацією.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Сталося це завдяки тому що наприкінці квітня 1920 р. делегація уряду УНР підписала у Варшаві угоду, згідно з якою Україна визнавала поль¬ську анексію Галичини й Західної Волині, а Польща, натомість, офіційно визнала незалежність УНР і зобов'язалась надати їй військову допомогу проти більшовиків.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT9DidamYWHyq35_mNQAKwPFIBPSr-fvlvZtjJif7NzAgcXpUcgySqR28TCxSNyFefZ0vsF1iEtDu0xhlc5FK5_jDonPdk9yjvA_HGwdLU6o1XUF0iOv8TDnXbF1mfkASzNSipUCRz9Oxc/s1600/6untitled.bmp" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjT9DidamYWHyq35_mNQAKwPFIBPSr-fvlvZtjJif7NzAgcXpUcgySqR28TCxSNyFefZ0vsF1iEtDu0xhlc5FK5_jDonPdk9yjvA_HGwdLU6o1XUF0iOv8TDnXbF1mfkASzNSipUCRz9Oxc/s320/6untitled.bmp" /></a></div><div style="text-align: left;">До такого кроку Польщу підштовхнуло наростання військової загрози з боку Радянської Росії. Власне, бойові дії проти більшовиків поляки вели ще у 1919 р. На початку 1920 р. на польсько-більшовицькому фронті, який проходив теренами Західної Білорусі й України, панувало певне затишшя. Проте насправді у цей час більшовики готувалися до наступу. На початку березня 1920 р. розпочалося перекидання військ в Україну й Білорусь. До 5 травня підготовку операції планувалося завершити, а вже наприкінці квітня радянські часописи виходили під заголовками "На польський фронт!".</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEoSJonDj4eTR-VYy7dR-tRAJpnzWb8BPkOmPQp9WV3RyoCAs9IyW138b92Z62WqmSwDMyIaJEoUatkIiihsCsiwdqVfNiXF7xlRqyWVJbrq_6dqZ-MJXm-_v2J77yq9gL5WQF0DsytQjd/s1600/00018.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEoSJonDj4eTR-VYy7dR-tRAJpnzWb8BPkOmPQp9WV3RyoCAs9IyW138b92Z62WqmSwDMyIaJEoUatkIiihsCsiwdqVfNiXF7xlRqyWVJbrq_6dqZ-MJXm-_v2J77yq9gL5WQF0DsytQjd/s320/00018.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Польське державне та військове керівництво було поінформоване про плани більшовиків щодо нападу на Польщу. Начальник Польської держави Ю. Пілсудський не був схильний недооцінювати російську загрозу й особисто посприяв укладенню польсько-українського союзу. На його думку, Польща могла існувати в цілковитій безпеці лише тоді, коли від Росії її відділяла б незалежна Українська держава.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">"За нашу і вашу свободу!" - під таким гаслом 25 квітня 1920 р. рушили на фронт польські війська. Основний наступ вони повели на теренах Правобережної України, зайнятої більшовицькою армією. У складі польських військ наступали й українські 3-тя Залізна та 6-та Стрілецька дивізії, сформовані у польських таборах з полонених старшин і вояків армії УНР.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYDmA3DRWuxrbCUweodcVJ8Ngo6U_eRVH7qXL0rpWnNr9Nk7gDo4lsJngWr60S9_RYOPVyeYyvhBJkxprjQePAbgFga180TUXFXNUWsjiYLwZmM61eKPtHzwqLd1prSfpjOBgfjyYMLMQG/s1600/1-%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjYDmA3DRWuxrbCUweodcVJ8Ngo6U_eRVH7qXL0rpWnNr9Nk7gDo4lsJngWr60S9_RYOPVyeYyvhBJkxprjQePAbgFga180TUXFXNUWsjiYLwZmM61eKPtHzwqLd1prSfpjOBgfjyYMLMQG/s320/1-%D0%B0.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">На початку наступальної операції польські війська завдали червоним низку важких поразок. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;"><strong>Полякам вдалося прорвати фронт 12-ї більшовицької армії і вже 26 квітня заволодіти Житомиром</strong>, Коростенем, Радомишлем. Більшовицькі частини хаотично відступали. Вночі 23 квітня 1920 р. 2-га та 3-тя бригади ЧУГА підняли повстання проти більшовиків, фактично відкривши фронт полякам. Галичани спробували пробитися на з'єднання з армією УНР, яка саме прибула на Поділля з Херсонщини. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0Sz8CjRRPnWnhF7hOiLSQW8MqAdWFyC9PY_bpcqDykhaJWSLKwUk20tf46Q8Gp5c83KW_z6wyenaE9miYLIOOR4QxrqSOBcTwlx7S8Lh0j09fH0jE5Bqfw2DBxW5P1G00HH6ko6dk7Lql/s1600/00011.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0Sz8CjRRPnWnhF7hOiLSQW8MqAdWFyC9PY_bpcqDykhaJWSLKwUk20tf46Q8Gp5c83KW_z6wyenaE9miYLIOOR4QxrqSOBcTwlx7S8Lh0j09fH0jE5Bqfw2DBxW5P1G00HH6ko6dk7Lql/s320/00011.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Проте більшовицькі війська відтіснили частини УГА до польського фронту. 27 квітня галицькі бригади було оточено й роззброєно польськими частинами. У боях з поляками під Козятином було розбито також 1-шу бригаду ЧУГА, яка увесь цей час залишалася у складі більшовицьких військ. Поло¬нених галицьких старшин і вояків поляки відправили до спеці¬альних таборів. Частина колишніх бійців УГА виявила бажання продовжувати збройну боротьбу проти більшовиків. З них у складі армії УНР було сформовано 5-ту Херсонську дивізію.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZzjmHFmW7oKAQBtusWG9ID075K78Gc8G9oLARPEopIFmzqYbtHzIdHr-WEB3Pc-CRggwlIvGShqoOetlOlTy3PmkOTWbapzOGLTGcAj5kNBRuGa0x07YEsXQolLIkgJENDGSm9v2NAkbV/s1600/00015.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZzjmHFmW7oKAQBtusWG9ID075K78Gc8G9oLARPEopIFmzqYbtHzIdHr-WEB3Pc-CRggwlIvGShqoOetlOlTy3PmkOTWbapzOGLTGcAj5kNBRuGa0x07YEsXQolLIkgJENDGSm9v2NAkbV/s320/00015.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Одночасно на Поділлі назустріч польським військам проривалася армія УНР. Під Ананьєвим, Балтою, Вапняркою, Тульчином їй довелося витримати жорстокі бої з червоними, які мали відчутну перевагу. 6 травня 1920 р. у районі Ямполя армія М. Омеляновича-Павленка з'єдналася з українською дивізією полковника О. Удовиченка, яка перебувала на поль¬ському фронті. Цього дня армія УНР й закінчила свій Перший Зимовий похід. Упродовж п'яти місяців вона з боями подолала близько 2,5 тис. кілометрів, знищуючи ворожу адмі¬ністрацію на українських землях. За успішне керівництво армією під час Першого Зимового походу М. Омелянович-Павленко був підвищений до звання генерал-поручника. Армія УНР відразу ж зайняла відтинок Ямпіль - М'ясківка на правому крилі польсько-радянського фронту.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhN30ujL-P1GqQ90qo6trLJSYrbvJLg2LqrvEDLqNZa4m0Nc1wjP0Ul5DQaihEQ8Uo3UcbsFkdqKL7-q0SBOZeXJ_I8tWvcRwrG0b_3Qv6Ryk_JT5MzFbFECKX0lC2GEB68liAP5if8wMoe/s1600/484035923.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhN30ujL-P1GqQ90qo6trLJSYrbvJLg2LqrvEDLqNZa4m0Nc1wjP0Ul5DQaihEQ8Uo3UcbsFkdqKL7-q0SBOZeXJ_I8tWvcRwrG0b_3Qv6Ryk_JT5MzFbFECKX0lC2GEB68liAP5if8wMoe/s320/484035923.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">7 травня 1920 р. польські війська та 6-та Стрілецька дивізія армії УНР полковника М. Безручка визволили від Червоної армії Київ. Здавалося, цього разу більшовики зазнали поразки. Вже у травні - червні 1920 р. штаб армії У НР виробив мобілізаційний план, проведення якого мало дати Україні 200-тисячну армію. Командування активно займалося формуванням нових армійських з'єднань, реорганізацією запасних частин та тилових структур, боротьбою з проявами у лавах війська деморалізації, налагодженням культурно-просвітницької роботи серед вояцтва.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJvp7SOGESnZYO8GVKkzFU9Ym6Y48lFTGipsdDp_gWm6WYRyHZbjptOv4vWNbyETYJSwZa9lhR51OskPS1m5S5ZXAZATjZNUTq1pAcoPlNyJVpde8rjgxQ4BaqqwXNmGmcqD-SYiJt4KV4/s1600/26.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJvp7SOGESnZYO8GVKkzFU9Ym6Y48lFTGipsdDp_gWm6WYRyHZbjptOv4vWNbyETYJSwZa9lhR51OskPS1m5S5ZXAZATjZNUTq1pAcoPlNyJVpde8rjgxQ4BaqqwXNmGmcqD-SYiJt4KV4/s320/26.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Проте польське військове командування не подбало про закріплення досягнутих успіхів. Це дало змогу більшовикам перекинути сюди значні підкріплення. У червні 1920 р. 1-ша Кінна радянська армія прорвала фронт, і польсько-українські частини були змушені залишити Київ. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;"><strong>7 червня 1920 року червоні орди (із так званої «4-й кавалєрійськой дівізії пєрвой коннай армії») вдерлися у Житомир</strong>. Зухвалий набіг більшовицьких бандитів був настільки стрімким, що штаб головнокомандуючого польськими військами Юзефа Пілсудського ледве уник полону. Ця операція в російсько-більшовицькій міфотворчості відома під назвою «Житомирський прорив».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNUuqVog-qnYu8cboJXoN6C3DoeRN3YN2pI3_ljTu7a_NoWd4w18n7sP7GonfSzTQxsnqq9GxgUpDtwOmHWLm-6F4TTnj9DpT8PveYF8oMVkUUBgC67webdw0rEnV3O8_2B4YNYeegZFyY/s1600/4untitled.bmp" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgNUuqVog-qnYu8cboJXoN6C3DoeRN3YN2pI3_ljTu7a_NoWd4w18n7sP7GonfSzTQxsnqq9GxgUpDtwOmHWLm-6F4TTnj9DpT8PveYF8oMVkUUBgC67webdw0rEnV3O8_2B4YNYeegZFyY/s320/4untitled.bmp" /></a></div><div style="text-align: left;">Учасником цих подій був Ніколай Островський, в майбутньому більшовицький письменник. У романі «Як гартувалась сталь» він писав: «<em>Розгорнувшись віялом біля Житомира, даючи волю баским коням, за¬іскрилися на сонці срібним блиском шабель. Швидко-швидко бігла під нога¬ми земля. Велике місто з садами поспішало назустріч дивізії. Промчали перші сади, вскочили у центр, і страшне, моторошне, як смерть, «Дайош!», розляглося в повітрі. Приголомшені поляки майже не чинили опору. Місцевий гарнізон був розтрощений</em>».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjX1G1Y0PDuUQjz8KHjbaQkDuZ4VrKniv9WI2TZy9OWYmFiPPNB3rbBV-3UAXplKBIglD8zaJ3o3M-j_ocqi85xscb5inw8skZdCwWthGgA0VyRmhyW1P1GAJBGYdsX60KUOI8bHa9wweaw/s1600/14untitled.bmp" imageanchor="1" style="clear: left; cssfloat: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="238" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjX1G1Y0PDuUQjz8KHjbaQkDuZ4VrKniv9WI2TZy9OWYmFiPPNB3rbBV-3UAXplKBIglD8zaJ3o3M-j_ocqi85xscb5inw8skZdCwWthGgA0VyRmhyW1P1GAJBGYdsX60KUOI8bHa9wweaw/s320/14untitled.bmp" width="320" /></a></div><div style="text-align: left;">Більшовицька банда, захопивши Житомир, одразу ж його залишила й повіялася у напрямку Новограда-Волинського. Відтак <strong>наступного дня (08.06.1920 року), за підтримки польських союзників, у Житомирі було відновлено законну владу УНР. Однак, нажаль ненадовго, 12 червня 1920 року московсько-більшовицькі орди на довгі десятиліття окупували місто</strong>. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">У 1921 році, після останньої невдалої спроби скинути московсько-більшовицьке ярмо і трагедії Української Повстанської Армії отамана Тютюнника під містечком Базар, у Житомирі утвердилася російсько-більшовицька окупація, яка тривала до серпня – грудня 1991 року. Якщо не рахувати невеликий перерив у сорокових, коли Україну окупували інші жорстокі загарбники – гітлерівці. </div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div class="separator" style="clear: both; text-align: left;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRJv0K-Ho21Dorzcl_4rM0ZbCQfo38lL2E6ACklLq1KsUIBWUWzS_XDW9bvFq6Y7BMUVAIegZ7LZvSA5KxsfgD3wOnEW1QKEd4Jr0mJHeCk3Zh_V3TgmHUISZ-Blp8demZa2YhvQhnhwwT/s1600/957835246.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; cssfloat: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" qx="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRJv0K-Ho21Dorzcl_4rM0ZbCQfo38lL2E6ACklLq1KsUIBWUWzS_XDW9bvFq6Y7BMUVAIegZ7LZvSA5KxsfgD3wOnEW1QKEd4Jr0mJHeCk3Zh_V3TgmHUISZ-Blp8demZa2YhvQhnhwwT/s320/957835246.jpg" /></a></div><div style="text-align: left;">Тоді місто входило у склад адміністративної одиниці Германського Райху під назвою «Райхскомміссаріат Україна». Під час більшовицької окупації у першій половині ХХ століття загинули десятки тисяч житомирян. Чимало городян (здебільшого житомирських євреїв) загинуло також і від рук нацистів у період з 1941 по 1943 рік.</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">В часи радянської окупації місто входило у склад так званої «Української радянської соціалістичної республіки».</div><div style="text-align: left;"><br />
</div><div style="text-align: left;">Напередодні Другої світової війни Житомир став центром однойменної області. З серпня-грудня 1991 року – Житомир значний адміністративний, культурний і промисловий центр незалежної України. Держави, яка, попри перешкоди створені московською агентурою, шукає шляхи повернення у коло європейських народів.<br />
<br />
</div><div class="separator" style="border-bottom-color: initial; border-bottom-style: none; border-bottom-width: medium; border-left-color: initial; border-left-style: none; border-left-width: medium; border-right-color: initial; border-right-style: none; border-right-width: medium; border-top-color: initial; border-top-style: none; border-top-width: medium; clear: both; text-align: left;"><strong>Дивись також - </strong><a href="http://zhzh.info/publ/3-1-0-2764"><strong><span style="color: blue;">http://zhzh.info/publ/3-1-0-2764</span></strong></a></div><div align="right" class="separator" style="border-bottom: medium none; border-left: medium none; border-right: medium none; border-top: medium none; clear: both; text-align: center;"><br />
</div><div class="separator" style="border-bottom: medium none; border-left: medium none; border-right: medium none; border-top: medium none; clear: both; text-align: right;"><strong><em>Володимир ІЩУК-ЖОЛКЕВСЬКИЙ</em></strong></div><br />
<div style="text-align: left;"><br />
</div><br />
<div style="text-align: left;"><br />
</div></div>Аналітичний центр "ODRODZENIE"http://www.blogger.com/profile/01905373799515177689noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-1224797042809566853.post-9842707941836296432010-09-01T00:23:00.000+03:002010-09-02T01:10:26.837+03:00Міфи офіційної історії Житомира<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMZlTGem7OO67h7qrsIzKA1wvWCCOP_VgXCbtH1h-55epGs7IQA9aWC5dM6TiPQSHVx_medqbkUD02EDNbzCxd2sCmGTU41HgmFFGCTJUsy-0dUTq2f1Qvhe0J5cnfINvd-tZiwDXZDNoj/s1600/7untitled.bmp" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="408" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMZlTGem7OO67h7qrsIzKA1wvWCCOP_VgXCbtH1h-55epGs7IQA9aWC5dM6TiPQSHVx_medqbkUD02EDNbzCxd2sCmGTU41HgmFFGCTJUsy-0dUTq2f1Qvhe0J5cnfINvd-tZiwDXZDNoj/s640/7untitled.bmp" width="640" /></a><br />
<br />
<strong>«Історію пишуть ті, хто вішає героїв» - цими словами починається фільм Мела Гібсона «Хоробре серце». Влучний вислів відомого режисера відображає проблему навмисного спотворення історичної правди силами, які прагнуть панувати за принципом «розділяй та володарюй»…</strong><br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgq0LdnCD2gWRM4q4BdtkDQP-960gNShc1zd3L__JuFIdg24aKsbngekrEbuPNNpp3UxEJLThqGaTNtZt0QoXjiAzf3IVvT-gyMn7M5Pyxt7Jx5hcB5sBcVmUcVFnblQ0AvePaj92hyphenhyphenJ8YS/s1600/Zamok1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="523" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgq0LdnCD2gWRM4q4BdtkDQP-960gNShc1zd3L__JuFIdg24aKsbngekrEbuPNNpp3UxEJLThqGaTNtZt0QoXjiAzf3IVvT-gyMn7M5Pyxt7Jx5hcB5sBcVmUcVFnblQ0AvePaj92hyphenhyphenJ8YS/s640/Zamok1.jpg" width="640" /></a></div><br />
Історію Житомира у ХІХ столітті писали на замовлення тих, хто жорстоко розправлявся із польським та українським національно-визвольним рухом. Тих, хто вішав Зигмунта Сераковського, переслідував Ярослава Домбровського, Ганну Пустовойтову, Тараса Шевченка, Івана Мазепу, Андрія Войнаровського, Юрія Немирича та багатьох інших польських і українських героїв. Мета цієї «історії» – розсварити і розділити братні народи і нав’язати деспотичне домінування третьої сили.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibeK_6yTCc8dLpmzoMxfnmdgr6eQscuaurpKWVF13tWfVUGKc6igs766ltVcgQXrEkuFpy7hEInj-9P9yqOPohTstu-27emkO8dB6rdsgtpCcLHsFa7_Xla_CWOEowkL_XvIIMXkaVC7Ib/s1600/Panorama1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="428" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEibeK_6yTCc8dLpmzoMxfnmdgr6eQscuaurpKWVF13tWfVUGKc6igs766ltVcgQXrEkuFpy7hEInj-9P9yqOPohTstu-27emkO8dB6rdsgtpCcLHsFa7_Xla_CWOEowkL_XvIIMXkaVC7Ib/s640/Panorama1.jpg" width="640" /></a></div><br />
«Чужими руками легко жар загрібати». Розпалювання міжнаціональної ворожнечі між поляками та українцями, впродовж останніх двохсот років, було головним інструментом імперської політики на східноєвропейському напрямкові. Політики, яка не раз призводила до значних трагедій польського і українського народів. Але настав час зірвати чорну пов’язку із очей, бо, як мовить Святе Письмо: «коли сліпий веде сліпого, то вони обидва падають в яму». Українці і поляки (в тому числі нащадки шляхти) є представниками єдиного народу України і громадянами цілісної, унітарної держави. Не треба нас ділити за етнічним та становим походженням!<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZk6bdzi_fD63VcSjW83R3t2nme2LVuTcMsuO_Ok-LwEHz_ISaZi2PJjrIHOzkOOmGJs_cVaKGubr6pPcSZcajJi_CjZQQcKRPgclxVoOE73IfptLsSQ6WR2Zg2tn9P84gYYj5ozj0FHdB/s1600/Ochrymowa-Gora.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="420" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgZk6bdzi_fD63VcSjW83R3t2nme2LVuTcMsuO_Ok-LwEHz_ISaZi2PJjrIHOzkOOmGJs_cVaKGubr6pPcSZcajJi_CjZQQcKRPgclxVoOE73IfptLsSQ6WR2Zg2tn9P84gYYj5ozj0FHdB/s640/Ochrymowa-Gora.jpg" width="640" /></a></div><br />
У цьому матеріалі, як у краплі води, відображене спотворення історичної правди. Адже офіційне висвітлення популярної історії Житомира, на фоні сусідніх історичних міст, залишається зразком особливо цинічного викривлення реальності.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzsgOjp44AZdHvbuMEmOsDo27TnKuRhiqJVrzO00EUS8M2roUJDAcfzCq-3GgXUoMh5hROk4poQDeZrrUUIDTbOaXDah7wW_2p0NHN19yFPhQ6VyFKRaAQ6Rev3HV5qtUBXAcMB6yI77wf/s1600/PoiezuitKost2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="460" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzsgOjp44AZdHvbuMEmOsDo27TnKuRhiqJVrzO00EUS8M2roUJDAcfzCq-3GgXUoMh5hROk4poQDeZrrUUIDTbOaXDah7wW_2p0NHN19yFPhQ6VyFKRaAQ6Rev3HV5qtUBXAcMB6yI77wf/s640/PoiezuitKost2.jpg" width="640" /></a></div><br />
Міфи, легенди, домисли і фантазії, створені за вказівкою самодержавної влади, подаються як серйозні джерела інформації, натомість безліч реально задокументованих і досконало досліджених подій, у офіційній історії міста навіть не згадуються. Вони просто замовчуються. В результаті у мороку віків губляться найкращі часи житомирської історії.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgO4inU-55fBbux2m3VUiY2YtBXmtnHA4NlT4By8i1dOvWtrdyVsYE-6GhqCH2htNs7hS7QfIV3Z-3dLZFuNauKlrilWDgykCqrwbVenO_wPmR1YjkxIyIKQJQjdShRswiniJn8dpU-Jcq-/s1600/GlowaCzackiego.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="504" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgO4inU-55fBbux2m3VUiY2YtBXmtnHA4NlT4By8i1dOvWtrdyVsYE-6GhqCH2htNs7hS7QfIV3Z-3dLZFuNauKlrilWDgykCqrwbVenO_wPmR1YjkxIyIKQJQjdShRswiniJn8dpU-Jcq-/s640/GlowaCzackiego.jpg" width="640" /></a></div><br />
Візьмімо для прикладу офіційний сайт Житомирської міської ради (<a href="http://zt-rada.gov.ua/index.php?chapter_id=53&page_id=122"><span style="font-size: x-small;">http://zt-rada.gov.ua/index.php?chapter_id=53&page_id=122</span></a>). Там є спеціальна сторінка під назвою «Історія міста». Туманні і абсолютно неперевірені домисли із самого початку подаються нам як «історія Житомира», а беззаперечні, ретельно задокументовані факти минулого або замовчуються, або неймовірно перекручуються і спотворюються. І це від самого початку викладення!<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_S-aZFFl5ZCBn0ACtk5iz55iE9di6acH7sfR88R6xyVGwZcFsp3AIOJ0buQKM00zajDNOSSIX5ntfO6KZYgpKEqUihHD9C0W8VAp5ehJlf9CoWM0Qa8QxhtJl5D3UrlMizGntBWAFlMN5/s1600/384386629.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="376" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_S-aZFFl5ZCBn0ACtk5iz55iE9di6acH7sfR88R6xyVGwZcFsp3AIOJ0buQKM00zajDNOSSIX5ntfO6KZYgpKEqUihHD9C0W8VAp5ehJlf9CoWM0Qa8QxhtJl5D3UrlMizGntBWAFlMN5/s640/384386629.jpg" width="640" /></a></div><br />
Погляньмо як це робиться. Почнемо з офіційного дня народження міста. «Роком заснування Житомира, - пишуть автори сайту, - вважається 884-й». І тут виникає запитання, чому саме цей рік, а не, скажімо, 883-й чи 885-й?<br />
<br />
Виявляється ця дата з’явилася не випадково. На це було височайше замовлення… Адже після визвольного повстання поляків у 1863-64 років, царське самодержавство поставило собі за мету тотально спотворити історію Правобережної України і Західної Білорусі. Це мало відбуватися у рамках імперської політики, вираженої у принципах – «самодержавство, православ’я, народність».<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Hrw0PeigzYy3GPnPVMZvgQwmyUPVoXUgxdC5CbBnmggHFK_JrDdsXiZ7SiPEWAxCYgkJtuVZOkOuqLjOVHRX4AEa-xciR-IqKuhQwp3jHO8uv2VMoRU5eR1oHElMqKIG-BRlQWs4kXBM/s1600/893583070.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="266" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_Hrw0PeigzYy3GPnPVMZvgQwmyUPVoXUgxdC5CbBnmggHFK_JrDdsXiZ7SiPEWAxCYgkJtuVZOkOuqLjOVHRX4AEa-xciR-IqKuhQwp3jHO8uv2VMoRU5eR1oHElMqKIG-BRlQWs4kXBM/s640/893583070.jpg" width="640" /></a></div><br />
Завдання виявилося не з легких, адже центр Київського воєводства, королівське місто Житомир впродовж віків був знаний як один із найважливіших адміністративних центрів Речі Посполитої. Водночас не було жодних писемних згадок про його відношення до історії навіть нормансько-варязької Київської Русі, не кажучи вже про Московське царство.<br />
<br />
Принаймні не було виявлено жодного документу щодо причетності міста до історії панування скандинавської династії Рюриковичів у Києві, на історичну спадщину якої, згодом, чомусь претендувала Москва. Це не означає, що укріпленого «града» тоді не було, це лише свідчить про те, що ми не знаємо чи був тоді Житомир «градом», і чи мав він якесь стратегічне значення чи ні. Про це документальна історія мовчить…<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-zXVRdOX_DtBk21NhjjQH0feoKJNtFBn6ou5UmLBWT7jxEUBuAZOe6JHBitHNbQoQ36xQ3P61mZeIzH338ze-t9eC8F8hvJGFoqk2-7-zYyfI0Txbq_aA0oSx8aWwldzSSzW_7I-IFP6T/s1600/Katedra7.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="504" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh-zXVRdOX_DtBk21NhjjQH0feoKJNtFBn6ou5UmLBWT7jxEUBuAZOe6JHBitHNbQoQ36xQ3P61mZeIzH338ze-t9eC8F8hvJGFoqk2-7-zYyfI0Txbq_aA0oSx8aWwldzSSzW_7I-IFP6T/s640/Katedra7.jpg" width="640" /></a></div><br />
Але для маніпуляцій масовою свідомістю треба було видати бажане за дійсне. Чого не зробиш в угоду самодержавній ідеології… Відтак «відомий краєзнавець» православний батюшка Трипольський, після довгих «ізисканій» невідомо звідки відшукав не документ, а… (увага!) легенду про те, що «град» Житомир, мовляв, був заснований після того як руський князь Олег (реально скандинавський конунг Хельгу) – опікун першого київського князя Ігора Рюриковича (конунга Інгвара), убив у Києві двох інших варягів Аскольда і Дира, а їхній дружинник – боярин на ім’я Житомир не захотів служити убивцям свого вождя, і пішовши в ліси на захід, через два роки заснував на крутих схилах рік Кам’янки і Тетерева місто, назване власним ім’ям. Звідки батюшка взяв цю інформацію, чи десь на базарі почув, чи може вона йому наснилася, нічого невідомо. Але саме ця оригінальна фантазія, згодом, була визнана офіційною датою заснування міста!<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0g3FEneRZ5sPalOaf1TRNRdhIzigQ0OGeV-BuRGR7R3Ab4Vem8YX1FsNQVwnG_LYX92DTfpLMbVgWzYKmzVYIMAHqFwpZVP4_WhWss83yBpSkpr0skj7rl9dW0meUg6TLc3KSGOD2dDAp/s1600/Katedra4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="372" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0g3FEneRZ5sPalOaf1TRNRdhIzigQ0OGeV-BuRGR7R3Ab4Vem8YX1FsNQVwnG_LYX92DTfpLMbVgWzYKmzVYIMAHqFwpZVP4_WhWss83yBpSkpr0skj7rl9dW0meUg6TLc3KSGOD2dDAp/s640/Katedra4.jpg" width="640" /></a></div><br />
Крім цієї легенди на офіційному сайті міської влади згадуються ще декілька, не менш неймовірних домислів. «Дослідники й історики, - пишуть автори сайту, - і серед них відомий чеський учений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доказували, що древнє городище - майбутній Житомир - виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян». <br />
<br />
І їх зовсім не турбує, що про цих загадкових «житичів» ніхто і ніколи, окрім самого Шафарика, нічого не чув. Папір усе стерпить… Далі подаються інші, не менш оригінальні легенди на які шкода витрачати час. Адже якщо дати волю фантазії, то таких легенд можна понавидумувати безліч.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisuTdKp12q0_K56f7Ql3snNdEfElr9s8tAPtNH-g7spb5yi26v66nmztf2Ez4HB0LEPPTPzIk27U1X_b9WmEoCpsRuwx_pIluAnHorH4VIjYaEohSlr6Q8qlv9QAM8bGNpvMj1r5b_uzuP/s1600/TeatrBaszta.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="398" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisuTdKp12q0_K56f7Ql3snNdEfElr9s8tAPtNH-g7spb5yi26v66nmztf2Ez4HB0LEPPTPzIk27U1X_b9WmEoCpsRuwx_pIluAnHorH4VIjYaEohSlr6Q8qlv9QAM8bGNpvMj1r5b_uzuP/s640/TeatrBaszta.jpg" width="640" /></a></div><br />
Водночас, попри розмаїтість поданих домислів чомусь абсолютно ігнорується польська легенда про те, що католицький місіонер Яцек Одровонж у 1225 році заснував у Житомирі Домініканський кляштор, який, був зруйнований у 1240 році ордами Батия, але був відновлений і проіснував аж до спалення Житомира загонами Богдана Хмельницького.<br />
<br />
Чому на офіційному сайті міської влади, серед інших міфів, не подана ця легенда? Чи не тому, що вона не вписувалась у канон «самодержавство, православ’я, народність»?<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg78D4KBG0gFg1bJdrCtiZWha84zJjSqIzujZ4TeJCXr65MPTQUqtQVAanvGLze2AeAF6tGM_F27rSNscQxaM2eLd28ph4DZqMZbE9uTv4P_f6k-sEkj5g093BIOipdKU1-cDzDJI35e8KN/s1600/Wel_Berd1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="448" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg78D4KBG0gFg1bJdrCtiZWha84zJjSqIzujZ4TeJCXr65MPTQUqtQVAanvGLze2AeAF6tGM_F27rSNscQxaM2eLd28ph4DZqMZbE9uTv4P_f6k-sEkj5g093BIOipdKU1-cDzDJI35e8KN/s640/Wel_Berd1.jpg" width="640" /></a></div><br />
Кумедно звучить розповідь авторів (прохання не сміятися) про «антифеодальне повстання» древлян у 945 році. Тобто, якщо серйозно сприймати інформацію сайту, то виявляється, що князь Іскоростеня Мал «на чолі трудового люду вів класову боротьбу» проти київського князя Ігоря. Тут взагалі, без коментарів…<br />
<br />
Потім розповідається, що Житомир у 1240 році «піддався нападу незліченних орд Батия»… І це при тому, що перша письмова згадка про місто датується 1320 роком. І хоча цей факт згадується у польській легенді про зруйнування домініканського кляштору Яцека Одровонжа, він не є серйозним історичним джерелом…<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVWinff9B-gx-9dMBN6QXspz3JH4znNgq1fKCkP2x_tM0YRtbumNXKMP9Pyarp30GY1VGLB3MBK9fVSfFbN9lbTKJzznsEMA7LjGyuUPMzlPQK99CEuFGhzktpHbJrbQ0pkOw6HKWGESlE/s1600/Wel_Berd3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="430" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVWinff9B-gx-9dMBN6QXspz3JH4znNgq1fKCkP2x_tM0YRtbumNXKMP9Pyarp30GY1VGLB3MBK9fVSfFbN9lbTKJzznsEMA7LjGyuUPMzlPQK99CEuFGhzktpHbJrbQ0pkOw6HKWGESlE/s640/Wel_Berd3.jpg" width="640" /></a></div><br />
Далі на сайті розповідається про те, що «У 1320 році житомирську фортецю захопили литовські князі». До речі саме цей факт підтверджується письмовими згадками, але чомусь автори сайту посоромилися сказати, що литовці тоді звільнили Житомир від монголо-татарського ярма. І сталося це задовго до Куликовської битви.<br />
<br />
Потім йде мова про набіги кочовиків і неодноразові руйнування Житомира, але замовчується той факт, що союзниками і підбурювачами цих нападів нерідко були московські князі. Наші житомирські «світила історії» мовчать про те, що, наприклад, московський князь Іван ІІІ підбурював татар на напади, внаслідок яких Житомир був вщент зруйнований ординцями. Чи може вони цього не знають?<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhclhsFCnEMKB66FmJ6W3yEQeujaFtPPOWvPz-bY4US17QBT7ri3YcoIxxzKm0TeUuJMOWBxDCEeiL_117O06qg_Af1ygmKhogk2oBW3JvoA7__j9VP0PgUJZ4t4w18ggVbdEGxI7Jr9kb6/s1600/Kircha.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="460" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhclhsFCnEMKB66FmJ6W3yEQeujaFtPPOWvPz-bY4US17QBT7ri3YcoIxxzKm0TeUuJMOWBxDCEeiL_117O06qg_Af1ygmKhogk2oBW3JvoA7__j9VP0PgUJZ4t4w18ggVbdEGxI7Jr9kb6/s640/Kircha.jpg" width="640" /></a></div><br />
Отакий підхід до історії… Така ось часткова амнезія, тут пам’ятаю, а тут уже ні. Вигадки, легенди, фантазії, неперевірені версії…, і брутальне розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зі значними домішками домислів і відвертої брехні.<br />
<br />
Про надання місту магдебурзького права сказано одним рядком. А причини, завдяки яким Житомир ще у 1444 році, майже на 50 років раніше Києва, отримав європейське самоврядування зовсім не аналізуються. Золотий вік міста – понад 200 років історії, згадуються усього декількома рядочками…<br />
<br />
А тепер увага! Наберіть у легені повітря. Подаю конкретну цитату із цієї, з дозволу сказати, «історії»: «Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапляє під владу польських магнатів». Може автори цього твердження сподіваються, що якісь дуже наївні читачі подумають, що до «польських магнатів» у Житомирі була влада «трудового народу»?<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg75ghgEFd7q8kgP7jOL7n8aUplBZjQOIuypoJotOKMvSYWnjABqO3Ns8tCHTUGmxkZYu8f4EBl7ceYDcSYIPVbHiK7UZxjBPNLSOKxA119oFEUnnZ9Q-vFWqJ2VPzZ8mJIFhO7g4twChNF/s1600/Katedra2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="424" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg75ghgEFd7q8kgP7jOL7n8aUplBZjQOIuypoJotOKMvSYWnjABqO3Ns8tCHTUGmxkZYu8f4EBl7ceYDcSYIPVbHiK7UZxjBPNLSOKxA119oFEUnnZ9Q-vFWqJ2VPzZ8mJIFhO7g4twChNF/s640/Katedra2.jpg" width="640" /></a></div><br />
На кого розраховані ці безглузді ідеологічні кліше? Чи для місцевого люду скандинавські вікінги були чимось кращі за польських шляхтичів? До слова магнати, про яких іде мова, були переважно місцевими нащадками династії Рюриковичів та Гедиміновичів. Але пильні товариші продовжують у тому ж дусі: «Жорстока експлуатація з боку шляхти, соціальна нерівність змушували населення зі зброєю в руках виступати проти гнобителів». Абзац…<br />
<br />
За логікою авторів сайту, польська шляхта – це жахливі гнобителі, а російські дворяни, котрі ще у середині ХІХ століття торгували своїми кріпосними як худобою – «визволителі українського народу». Адже ніде на сайті я не зустрів жодного твердження про те, що «у 1795 році Житомир потрапляє під владу жорстокого самодержавства, яке накинуло кріпацьке рабство незнане ще в історії українців». Такого твердження я не бачив. То ж навіщо грати в одні ворота і використовувати подвійні стандарти? Щоб розпалити ворожнечу між поляками і українцями?..<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEja1jAzThrhTRSu4nhGASBt8Y-9740bSO0YbbDsr9As4z2XusXsIyvmrKhA_l51WOctWpA0dNIc1fWVe9FscPv9rpnDkO35F6vjbuUYOEUurLVF6YWBNd0uG1pKcb9anbPrNdGlBOwGS3E3/s1600/Katedra1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="448" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEja1jAzThrhTRSu4nhGASBt8Y-9740bSO0YbbDsr9As4z2XusXsIyvmrKhA_l51WOctWpA0dNIc1fWVe9FscPv9rpnDkO35F6vjbuUYOEUurLVF6YWBNd0uG1pKcb9anbPrNdGlBOwGS3E3/s640/Katedra1.jpg" width="640" /></a></div><br />
Вацлав Гавел у підлі часи червоного мороку проголосив принцип "Жити у правді". Цей принцип довів, що рано чи пізно правда перемагає. <br />
<br />
Жити у правді - означає протистояти брехні. Жити у правді - означає шукати правду. Будь що. Незважаючи на обставини і сьогоденну кон'юнктуру. Саме тому я хочу розмістити альтернативний погляд на історію Житомира на сторінці цього блогу. Погляд, заснований не на легендах, міфах і домислах, а на реальних історичних фактах.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglYHzi_yXpMe7KF_4Q5r-T9DWl4DS4JnLwL_BKUGzi0BgosGhei4JveVRZzCMuuvSBohVlZuWkaN5XoL9zZaXjwXFKAnXJpNbrR-hTSVdsmEz0cYu7_NAh5xDY273yKUc1YU4jBgscv8WF/s1600/Bulwar.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="414" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglYHzi_yXpMe7KF_4Q5r-T9DWl4DS4JnLwL_BKUGzi0BgosGhei4JveVRZzCMuuvSBohVlZuWkaN5XoL9zZaXjwXFKAnXJpNbrR-hTSVdsmEz0cYu7_NAh5xDY273yKUc1YU4jBgscv8WF/s640/Bulwar.jpg" width="640" /></a></div><br />
І нехай читач мене пробачить за те що я зосередив увагу саме на подіях, які намагалися замовчувати. Історія, яку я розміщую на цій сторінці є дещо суб'єктивною саме через те, що вона опонує загальноприйнятій історіософській концепції. Концепції, згідно з якою замовчувалися і перекручувалися визначальні і водночас трагічні сторінки історії Житомира.<br />
<br />
Мова йде саме про акценти, які спотворюють історію міста аж до навпаки. Адже традиційно увага людей фокусується на несуттєвому, а подекуди й надуманому, а дійсно важливі сторінки історії (у серйозних дослідженнях подаються лише одним або декількома рядочками) а в популярних викладах тотально замовчуються. Водночас, мова йде про дуже важливі й резонансні події... Події, замовчування яких, призводять до суттєвого спотворення нашої історії...Ті, хто сіє брехню повинні усвідомлювати, що акценти можна розставити й інакше...<br />
<br />
Тож запрошую вас у подорож у маловідоме минуле міста Житомира.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIGt0Hd_GmmbbskKGLa1Ya5sJbN4A54gffpoZaFaRbbscHRbTbDLb9WVBCRHndoxK_d2Pxt5DpntK8xwq5xav787CYbJjpL0UTth39p0B-WvpGxQhEL7kvuN16cCMU0UXB3Gsk833VBPgg/s1600/Wel_Berd2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="404" ox="true" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjIGt0Hd_GmmbbskKGLa1Ya5sJbN4A54gffpoZaFaRbbscHRbTbDLb9WVBCRHndoxK_d2Pxt5DpntK8xwq5xav787CYbJjpL0UTth39p0B-WvpGxQhEL7kvuN16cCMU0UXB3Gsk833VBPgg/s640/Wel_Berd2.jpg" width="640" /></a></div>Аналітичний центр "ODRODZENIE"http://www.blogger.com/profile/01905373799515177689noreply@blogger.com2