середа, 1 вересня 2010 р.

Міфи офіційної історії Житомира



«Історію пишуть ті, хто вішає героїв» - цими словами починається фільм Мела Гібсона «Хоробре серце». Влучний вислів відомого режисера відображає проблему навмисного спотворення історичної правди силами, які прагнуть панувати за принципом «розділяй та володарюй»…


Історію Житомира у ХІХ столітті писали на замовлення тих, хто жорстоко розправлявся із польським та українським національно-визвольним рухом. Тих, хто вішав Зигмунта Сераковського, переслідував Ярослава Домбровського, Ганну Пустовойтову, Тараса Шевченка, Івана Мазепу, Андрія Войнаровського, Юрія Немирича та багатьох інших польських і українських героїв. Мета цієї «історії» – розсварити і розділити братні народи і нав’язати деспотичне домінування третьої сили.


«Чужими руками легко жар загрібати». Розпалювання міжнаціональної ворожнечі між поляками та українцями, впродовж останніх двохсот років, було головним інструментом імперської політики на східноєвропейському напрямкові. Політики, яка не раз призводила до значних трагедій польського і українського народів. Але настав час зірвати чорну пов’язку із очей, бо, як мовить Святе Письмо: «коли сліпий веде сліпого, то вони обидва падають в яму». Українці і поляки (в тому числі нащадки шляхти) є представниками єдиного народу України і громадянами цілісної, унітарної держави. Не треба нас ділити за етнічним та становим походженням!


У цьому матеріалі, як у краплі води, відображене спотворення історичної правди. Адже офіційне висвітлення популярної історії Житомира, на фоні сусідніх історичних міст, залишається зразком особливо цинічного викривлення реальності.


Міфи, легенди, домисли і фантазії, створені за вказівкою самодержавної влади, подаються як серйозні джерела інформації, натомість безліч реально задокументованих і досконало досліджених подій, у офіційній історії міста навіть не згадуються. Вони просто замовчуються. В результаті у мороку віків губляться найкращі часи житомирської історії.


Візьмімо для прикладу офіційний сайт Житомирської міської ради (http://zt-rada.gov.ua/index.php?chapter_id=53&page_id=122). Там є спеціальна сторінка під назвою «Історія міста». Туманні і абсолютно неперевірені домисли із самого початку подаються нам як «історія Житомира», а беззаперечні, ретельно задокументовані факти минулого або замовчуються, або неймовірно перекручуються і спотворюються. І це від самого початку викладення!


Погляньмо як це робиться. Почнемо з офіційного дня народження міста. «Роком заснування Житомира, - пишуть автори сайту, - вважається 884-й». І тут виникає запитання, чому саме цей рік, а не, скажімо, 883-й чи 885-й?

Виявляється ця дата з’явилася не випадково. На це було височайше замовлення… Адже після визвольного повстання поляків у 1863-64 років, царське самодержавство поставило собі за мету тотально спотворити історію Правобережної України і Західної Білорусі. Це мало відбуватися у рамках імперської політики, вираженої у принципах – «самодержавство, православ’я, народність».


Завдання виявилося не з легких, адже центр Київського воєводства, королівське місто Житомир впродовж віків був знаний як один із найважливіших адміністративних центрів Речі Посполитої. Водночас не було жодних писемних згадок про його відношення до історії навіть нормансько-варязької Київської Русі, не кажучи вже про Московське царство.

Принаймні не було виявлено жодного документу щодо причетності міста до історії панування скандинавської династії Рюриковичів у Києві, на історичну спадщину якої, згодом, чомусь претендувала Москва. Це не означає, що укріпленого «града» тоді не було, це лише свідчить про те, що ми не знаємо чи був тоді Житомир «градом», і чи мав він якесь стратегічне значення чи ні. Про це документальна історія мовчить…


Але для маніпуляцій масовою свідомістю треба було видати бажане за дійсне. Чого не зробиш в угоду самодержавній ідеології… Відтак «відомий краєзнавець» православний батюшка Трипольський, після довгих «ізисканій» невідомо звідки відшукав не документ, а… (увага!) легенду про те, що «град» Житомир, мовляв, був заснований після того як руський князь Олег (реально скандинавський конунг Хельгу) – опікун першого київського князя Ігора Рюриковича (конунга Інгвара), убив у Києві двох інших варягів Аскольда і Дира, а їхній дружинник – боярин на ім’я Житомир не захотів служити убивцям свого вождя, і пішовши в ліси на захід, через два роки заснував на крутих схилах рік Кам’янки і Тетерева місто, назване власним ім’ям. Звідки батюшка взяв цю інформацію, чи десь на базарі почув, чи може вона йому наснилася, нічого невідомо. Але саме ця оригінальна фантазія, згодом, була визнана офіційною датою заснування міста!


Крім цієї легенди на офіційному сайті міської влади згадуються ще декілька, не менш неймовірних домислів. «Дослідники й історики, - пишуть автори сайту, - і серед них відомий чеський учений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доказували, що древнє городище - майбутній Житомир - виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян».

І їх зовсім не турбує, що про цих загадкових «житичів» ніхто і ніколи, окрім самого Шафарика, нічого не чув. Папір усе стерпить… Далі подаються інші, не менш оригінальні легенди на які шкода витрачати час. Адже якщо дати волю фантазії, то таких легенд можна понавидумувати безліч.


Водночас, попри розмаїтість поданих домислів чомусь абсолютно ігнорується польська легенда про те, що католицький місіонер Яцек Одровонж у 1225 році заснував у Житомирі Домініканський кляштор, який, був зруйнований у 1240 році ордами Батия, але був відновлений і проіснував аж до спалення Житомира загонами Богдана Хмельницького.

Чому на офіційному сайті міської влади, серед інших міфів, не подана ця легенда? Чи не тому, що вона не вписувалась у канон «самодержавство, православ’я, народність»?


Кумедно звучить розповідь авторів (прохання не сміятися) про «антифеодальне повстання» древлян у 945 році. Тобто, якщо серйозно сприймати інформацію сайту, то виявляється, що князь Іскоростеня Мал «на чолі трудового люду вів класову боротьбу» проти київського князя Ігоря. Тут взагалі, без коментарів…

Потім розповідається, що Житомир у 1240 році «піддався нападу незліченних орд Батия»… І це при тому, що перша письмова згадка про місто датується 1320 роком. І хоча цей факт згадується у польській легенді про зруйнування домініканського кляштору Яцека Одровонжа, він не є серйозним історичним джерелом…


Далі на сайті розповідається про те, що «У 1320 році житомирську фортецю захопили литовські князі». До речі саме цей факт підтверджується письмовими згадками, але чомусь автори сайту посоромилися сказати, що литовці тоді звільнили Житомир від монголо-татарського ярма. І сталося це задовго до Куликовської битви.

Потім йде мова про набіги кочовиків і неодноразові руйнування Житомира, але замовчується той факт, що союзниками і підбурювачами цих нападів нерідко були московські князі. Наші житомирські «світила історії» мовчать про те, що, наприклад, московський князь Іван ІІІ підбурював татар на напади, внаслідок яких Житомир був вщент зруйнований ординцями. Чи може вони цього не знають?


Отакий підхід до історії… Така ось часткова амнезія, тут пам’ятаю, а тут уже ні. Вигадки, легенди, фантазії, неперевірені версії…, і брутальне розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зі значними домішками домислів і відвертої брехні.

Про надання місту магдебурзького права сказано одним рядком. А причини, завдяки яким Житомир ще у 1444 році, майже на 50 років раніше Києва, отримав європейське самоврядування зовсім не аналізуються. Золотий вік міста – понад 200 років історії, згадуються усього декількома рядочками…

А тепер увага! Наберіть у легені повітря. Подаю конкретну цитату із цієї, з дозволу сказати, «історії»: «Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапляє під владу польських магнатів». Може автори цього твердження сподіваються, що якісь дуже наївні читачі подумають, що до «польських магнатів» у Житомирі була влада «трудового народу»?


На кого розраховані ці безглузді ідеологічні кліше? Чи для місцевого люду скандинавські вікінги були чимось кращі за польських шляхтичів? До слова магнати, про яких іде мова, були переважно місцевими нащадками династії Рюриковичів та Гедиміновичів. Але пильні товариші продовжують у тому ж дусі: «Жорстока експлуатація з боку шляхти, соціальна нерівність змушували населення зі зброєю в руках виступати проти гнобителів». Абзац…

За логікою авторів сайту, польська шляхта – це жахливі гнобителі, а російські дворяни, котрі ще у середині ХІХ століття торгували своїми кріпосними як худобою – «визволителі українського народу». Адже ніде на сайті я не зустрів жодного твердження про те, що «у 1795 році Житомир потрапляє під владу жорстокого самодержавства, яке накинуло кріпацьке рабство незнане ще в історії українців». Такого твердження я не бачив. То ж навіщо грати в одні ворота і використовувати подвійні стандарти? Щоб розпалити ворожнечу між поляками і українцями?..


Вацлав Гавел у підлі часи червоного мороку проголосив принцип "Жити у правді". Цей принцип довів, що рано чи пізно правда перемагає.

Жити у правді - означає протистояти брехні. Жити у правді - означає шукати правду. Будь що. Незважаючи на обставини і сьогоденну кон'юнктуру. Саме тому я хочу розмістити альтернативний погляд на історію Житомира на сторінці цього блогу. Погляд, заснований не на легендах, міфах і домислах, а на реальних історичних фактах.


І нехай читач мене пробачить за те що я зосередив увагу саме на подіях, які намагалися замовчувати. Історія, яку я розміщую на цій сторінці є дещо суб'єктивною саме через те, що вона опонує загальноприйнятій історіософській концепції. Концепції, згідно з якою замовчувалися і перекручувалися визначальні і водночас трагічні сторінки історії Житомира.

Мова йде саме про акценти, які спотворюють історію міста аж до навпаки. Адже традиційно увага людей фокусується на несуттєвому, а подекуди й надуманому, а дійсно важливі сторінки історії (у серйозних дослідженнях подаються лише одним або декількома рядочками) а в популярних викладах тотально замовчуються. Водночас, мова йде про дуже важливі й резонансні події... Події, замовчування яких, призводять до суттєвого спотворення нашої історії...Ті, хто сіє брехню повинні усвідомлювати, що акценти можна розставити й інакше...

Тож запрошую вас у подорож у маловідоме минуле міста Житомира.

Немає коментарів:

Дописати коментар